ДТП з УАЗом «Миколаївобленерго»: пішохід загинув, суд відмовив у виплаті компенсації водієм

У Миколаєві судили водія АТ «Миколаївобленерго», який збив чоловіка і той згодом помер у лікарні.

Про це стало відомо з вироку Інгульского районного суду.

Йдеться про ДТП, що сталося 13 серпня минулого року на проспекті Миру. Водій на автомобілі УАЗ «Миколаївобленерго» з'їхав з кільця біля автовокзалу на проспект Миру та рухався у бік вулиці Будівельників. На пішохідному переході він не помітив чоловіка та збив його.

Як повідомляли “Новини-N”, першу допомогу постраждалому надала медична сестра, яка проходила повз місце події. Вона оперативно відреагувала та почала робити непрямий масаж серця потерпілому. В результаті тривалої реанімації чоловік почав дихати та прийшов до тями, після чого бригада “швидкої” доставила його до ЛШМД.

Втім, незважаючи на всі зусилля лікарів, постраждалий помер у реанімації нейрохірургічного відділення КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги».

Під час суду водій пояснив, що в момент аварії його засліпило сонце. Про пішохода його повідомили пасажири автівки, які почали кричати і він різко загальмував, але зупинити транспортний засіб все одно не встиг.

Від удару пішохід відлетів та упав. Обвинувачений та інші пасажири вийшли з автомобіля, підійшли до потерпілого пішохода та виявили, що останній був непритомний. Саме тоді на допомогу прийшла перехожа, а згодом прибули медики.

Судом було досліджено низку доказів, які засвідчили про те, що водій мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.

За словами дружини постраждалого в суді, її чоловік пішов на ринок «Колос», а через деякий час вона отримала дзвінок від сусіда, у якому він розповів про ДТП. Зателефонувавши до ЛШМД, вона дізналася про місце перебування потерпілого, а коли туди приїхала - виявила, що він впав у кому.

У лікарні до неї підійшов обвинувачений, вибачився та повідомив, що відшкодує всі витрати на лікування.

Через сім днів після ДТП лікарі сповістили жінку про необхідність термінової операції для збитого. Для її проведення потрібно було придбати «кліпси», вартість яких становила 52 000 гривень. Цю суму сплатив водій УАЗу. Але через деякий час після операції постраждалий помер.

До початку судового розгляду дружина загиблого звернулася із позовною заявою до обвинуваченого, якою просила стягнути з нього на свою користь 141 439 гривень матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на поховання та встановлення пам`ятника, а також 500 000 гривень моральної шкоди.

В ході судового розгляду обвинувачений передав дружині загиблого 50 000 гривень моральної шкоди, це підтвердила і сама жінка. Водночас, постраждала сказала, що оскільки підсудний оцінив її моральну шкоду лише в таку суму, йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Суд визначив, що обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття та добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які б могли обтяжувати покарання судом встановлено не було.

Під час розгляду справи було доведено, що водій на момент ДТП перебував у трудових відносинах із АТ «Миколаївобленерго» та керував службовим автомобілем, виконуючи свої службові обов’язки. Крім того, транспортний засіб був застрахований, а відповідальність за можливу шкоду покладена на страхову компанію.

Суд зазначив, що в таких випадках відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе власник транспортного засобу або роботодавець, якщо водій діяв у межах трудових обов’язків.

Оскільки позов було заявлено лише до водія і при цьому не залучено ні роботодавця, ні страховика, суд дійшов висновку, що вимоги пред’явлені до неналежного відповідача. У зв’язку з цим у задоволенні позову про відшкодування було відмовлено.

У результаті розгляду суд ухвалив визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Водночас, на підставі ст. 75 КК України ухвалено звільнити водія від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю у 2 роки.