Приносить аптечку і врятував 12 людей від обстрілу: миколаївські морпіхи розповіли про вівчарку-побратима

У миколаївській 36-й бригаді морської піхоти розповіли про вірного чотирилапого побратима — німецьку вівчарку з позивним Цезар.

Цезар - товариш Івана, бійця штурмової роти 36 ОбрМП.

– Це наш побратим, позивний Цезаре, – Іван ласкаво гладить собаку. – Він завжди разом із нами, на кожному бойовому виході. Коли на початку повномасштабної війни вивозив родину з Миколаївщини, його не було куди діти, тож довелося взяти із собою до армії. Командир роти, якщо чесно, спочатку трохи сердився, але потім дозволив залишити Цезаря за умови, що він не заважатиме.

Цезар, втім, не заважає штурмовикам, але, навпаки, завжди є першим помічником.

– Він уміє знаходити розтяжки у посадках та допомагає нам у розмінуванні. Іноді носить БК – пару пачок набоїв, наприклад, легко може підняти. Відчуває, що буде обстріл - як тільки Цезар стає неспокійним і ховається в бліндаж, отже, потрібно робити те саме. Та й взагалі, погладиш собаку – і морально легшає, – розповідає Іван. – До того ж у нього на спині є аптечка з медикаментами та турнікетами. Якщо, не дай Боже, раптом поранення, Цезаря можна покликати до себе і взяти все необхідне. Якось він і мене так врятував – коли куля влучила в ногу, Цезар з аптечкою миттєво прилетів.

Чотирьохлапий «штурмовик» теж має бойове поранення – отримав під час важких боїв на Херсонщині влітку 2022 року.

– Я якраз пішов на розвідку, щоб перевірити позиції, які ворог начебто покинув. Цезар, звісно, ​​зі мною. Вже на підході по мені почав працювати кулемет. Я заскочив під кущ терну, кулі свистять над головою, до мене біжить Цезар, бачу, раптом його навіть закрутило! Ну все, думаю, собаці хана. Покликав його до себе, той підповз уже поранений, – згадує Іван. - На Цезарі була така саморобна накидка з ручкою - я сам зробив, щоб легше його було в «беху» закидати вгору. Я однією рукою підхопив Цезаря, як валізу, іншою тримав калаш і так, відстрілюючись, побіг до своїх. А там уже медики його перев'язали. Реабілітація була швидкою, через місяць від поранення і сліду не залишилося.

Якось, коли підрозділ виконував завдання на Авдіївському напрямі, Цезар фактично врятував 12 бійців. Аеророзвідка помітила групу, що пересувалася територією, яку щойно зайняв ворог. Зрозуміли, що це наші, саме завдяки Цезарю, який ішов із бійцями. Відповідно, аеророзвідники допомогли групі вийти з оточення та не потрапити під вогонь.

Звичайно, складні моменти, які довелося пережити разом, зробили Цезаря загальним улюбленцем у підрозділі. Усі завжди намагаються підгодувати його найсмачнішими шматочками, обіймають та пестять.

– Ми навіть говоримо з ним, як із людиною, – усміхається Іван. – І він усе розуміє. Справжній побратим.