Кам’янське напередодні Другої світової: нові фото, нові знахідки

Ці декілька фотографій, нещодавно віднайдені автором у Державній науковій архiтектурно-будiвельній бібліотеці iмені В. Г. Заболотного, доповнюють широку тему забудови Кам’янського перед Другою світовою війною.

На першій з них, підписаній як «Гуртожиток ФЗУ в м. Дніпродзержинську», – не що інше, як колишня будівля на проспекті Гімназичному (Пеліна), яка стояла на місці нинішнього п’ятиповерхового гуртожитку між школою № 6 та Спортивною вулицею.

Серед краєзнавців поширена думка, що цей будинок був зведений на початку п’ятдесятих років, проте його чітко видно на низці аерознімків воєнного часу, розміщених на сайті oldmaps.dp.ua. Підпис до фотографії теж підтверджує довоєнне походження будівлі, адже ФЗУ – школи фабрично-заводського учнівства – в 1940 році були реорганізовані у ремісничі училища.

Відомо, що на початку 50-х будинок слугував гуртожитком для робітничої молоді тресту «Дзержинськбуд», згодом у ньому містилися райкоми Сталінського (майбутнього Заводського) та Дніпровського районів і ще багато різних організацій та закладів. А в 1958 році він був зруйнований унаслідок нещасного випадку – вибуху газу, що призвело й до людських жертв.

На другому знімку – вид річкового вокзалу з боку Дніпра. Зразково спланована та обладнана будівля, споруджена в 1938 році за проєктом київського архітектора М. Рахлєва, явила собою цікавий зразок тогочасної української архітектури, яка відзначалася пошуками нових форм.

Після війни оця будівля виявилася єдиним уцілілим річковим вокзалом на Дніпрі. Проте лиха доля наздогнала її згодом – у вигляді пізньорадянської реконструкції. Тоді вокзал був сильно перепланований усередині та перебудований зовні й цілком втратив своє історичне обличчя.

Іще дві фотографії ілюструють Соцмісто азотно-тукового комбінату. Із середини тридцятих років цей район забудовувався за проєктом, розробленим Дніпропетровським управлінням проєктування та реконструкції, архітектурною майстернею № 2 на чолі з Г. Швецько-Вінецьким.

Забудова того періоду відзначилася переходом від конструктивізму до монументалізованої класики. На цьому фото бачимо яскравий приклад: дитячі ясла, автором яких, очевидно, був хтось із команди Швецько-Вінецького – можливо, архітектор Я. Делант, що виконав також для кам’янського Соцміста нереалізований проєкт дитсадка. Нині у цій будівлі на вулиці Чорновола (колишня Уральська, Щербицького) розташовуються різні офіси.

На іншому знімку – школа № 20 у Соцмісті, відкрита 1936 року. Збудували її за типовим проєктом архітектора Е. Кодніра, розробленим у тому ж році. Велична триповерхова будівля з боковими чотириповерховими вежами й тильним двоповерховим об’ємом могла вмістити 880 учнів, ставши, таким чином, однією з найбільших шкіл у тогочасному місті.

Цей типовий проєкт знайшов своє втілення в багатьох містах України. У більшості випадків автори прив’язки вирішували оформлення будівлі на власний розсуд, переважно в напрямку повернення до класичної архітектури. Не стала винятком і школа Соцміста, первісний вигляд якої можна детально роздивитися на фото.