Схема гібридної радіостанції діапазону 144-146 МГц на лампах 2С3А

Радіостанція працює в діапазоні 144-146 МГц і дозволяє здійснювати як симплексний, так і напівдуплексний зв'язок. Приймач і передавач мають незалежне налаштування, що дозволяє порівняно з вищеописаною радіостанцією повніше використовувати потужність передавача і вести по черзі прийом і передачу на двох різних частотах.

Передавач має частотну модуляцію з девіацією частоти 50-70 кгц.

Збільшена потужність передавача при використанні двох послідовно включених батарей ГБ-СА-45 дозволяє вести радіозв'язок на відстані до 1,5-2 км з однотипною та на 3,5-4 км з потужнішою радіостанцією. Антенною служить чвертьхвильовий штир довжиною 47 см.

Схема

Радіостанція зібрана на трьох лампах типу 2СЗА та двох транзисторах типу П14. Схема радіостанції показано на рис. 1. При прийомі лампа Лг працює в каскаді надрегенеративного детектора, а транзистори Т1 і Т2 в каскадах підсилювача низької частоти.

Під час передачі лампи Л1 і Л2 працюють у каскаді автогенератора, зібраного за двотактною схемою, а транзистори Т1 і Т2 — у каскадах модулятора.

Мал. 1. Схема гібридної радіостанції діапазону 144-146 МГц на лампах 2С3А та транзисторах П14.

Якщо перемикач П1-П2 знаходиться в положенні 1 (прийом), тоді напруга розжарення подається на лампу Лз і відключено від ламш передавача Л1 і Л2. З навантажувального опору R5 лампи надрегенеративного детектора Л3 напруга низької частоти подається на підсилювач (тріоди Т1 і Т2).

У положенні 2 (передача) напруга напруження підключається до ламп Л1 і Л2 і відключається від лампи Л3, а до попереднього підсилювача низької частоти (Т1) приєднується п'єзомікрофон М.

Частотна модуляція в передавачі здійснюється завдяки зміні власної ємності двох напівпровідникових діодів (Д1 та Д2) типу Д2В, які через конденсатори С5, С3 та С6, С2 підключаються до контуру передавача L2C1.

Напруга звукової частоти з модулятора до діод Д і Д2 подається через високочастотні дроселі Др2 і Др3. При напрузі в 1 девіація частоти передавача становить близько 70 кгц.

Автогенератор передавача виконаний за двотактною схемою, і хороша якість роботи може бути досягнута лише за повної його симетрії.

Це досягається підключенням антени А до середньої точки антеної котушки L1 половини якої намотані у різних напрямках. При цьому струми, що індукуються в обох її половинах, будуть складатися, а паразитні ємності виявляться рівними, ніж буде досягнуто симетрії схеми.

Контурна котушка приймача L3 пов'язана з антеною через конденсатор С7.

Деталі

Багато деталей даної радіостанції взяті заводські, проте деякі з них можуть бути саморобними.

Для перемикання з прийому на передачу і вимикання живлення використовуються двополюсні перемикачі типу ТВГ, проте тут можна застосувати будь-який малогабаритний двогруповий перемикач, пружні контактні пластини від електромагнітного реле, плату перемикача на дві групи з трьома положеннями і т.д.

Для налаштування контурів приймача та передавача (С1 та С10) служать підстроювальні повітряні або керамічні конденсатори ємністю від 1 до 3 пф. Так само як і в попередній радіостанції можна застосувати саморобний конденсатор, виготовлений за рис. 3.

Контурні котушки L2 та L3 містять по 4 витки. Вони намотуються виток до витка на стрижні діаметром 10 мм мідним срібним дротом діаметром 1,5 мм.

Після намотування котушка знімається зі стрижня і її витки рівномірно розсуваються на загальну довжину 12 мм. Котушка L1 діаметром 10 мм має 3 витки посрібленого мідного дроту діаметром 1,5 мм і виконана так, як показано на рис. 2.

Всі високочастотні дроселі, крім Др1, намотуються виток до витка на високоомних (до 1-2 Мом) опорах типу ВС-0,25, останній-на опорі ВС-0,5.

Мал. 2. Антенна котушка.

Дроселі Др2, др3, Др4, Др5, Др6 мають по 40 витків; дроти ПЕВ 0,1, дросель Др7-14 витків дроту ПЕВ 0,3. Дросель Др1 містить 100 витків дроту ПЕВ 0,1 з відведенням від середини намотування.

Конденсатори С2, С3, С5, С6 і С7 бажано застосувати типу КТК або КДК, а С4, С8, С12, С1З і С17 можуть бути будь-які на робочу напругу не менше 100 і ємністю в межах 680-10 000 пф.

Конденсатори С9, С14, С15 та С16 - електролітичні типу ЕМ на робочу напругу 30 ст. Усі опори застосовуються з допустимою потужністю розсіювання щонайменше 0,1 вт (у цій радіостанції використані опори типу УЛМ).

Лампові панельки повинні бути з високочастотного матеріалу, наприклад, з кераміки, високочастотної пластмаси, полістиролу і т.д. Такі панельки можна виготовити самому (рис. 3).

Мал. 3. Панелька для лампи 2СЗА.

Для цього з високочастотного листового матеріалу товщиною 2-3 мм вирізують пластинку розміром 10X6 мм, просвердлюють в ній чотири отвори діаметром 0,8 мм і запресовують в ці отвори штирі з дроту.

До цих штирьків і підпаюються висновки ламп. Діоди Д1 та Д2 можуть бути застосовані типу Д1В, ​​Д2В або Д9

У радіостанції використовується п'єзо-мікрофон від слухового апарату Звук. Телефон має бути високоомним (не менше 1000 ом).

Конструкція та монтаж

Радіостанція змонтована у плоскій алюмінієвій коробці, розміри якої наведено на рис. 4. Внутрішній вигляд радіостанції показано на рис. 5.

На дні коробки гвинтами зміцнюються три лампові панельки, до штирьків яких підпаюються висновки ламп.

Мал. 4. Корпус радіостанції.

Біля лампових панелек розміщуються контури приймача та передавача. Проти контуру передавача встановлюється антенний ізолятор з підпаяним до нього середнім виводом від котушки.

Мал. 5. Внутрішній вигляд лампової радіостанції на 144 – 146 МГц.

Контур приймача розташований з лівого боку коробки на дещо більшій відстані від антени котушки ніж контур передавача, і з'єднується з антеною через конденсатор зв'язку С7.

Транзистори Т1 та Т2 розташовуються біля ламп у нижній частині коробки. Їхні висновки припаюються до опорних ізоляційних стійк, які можна виготовити з пластини органічного скла товщиною 4-5 мм (рис. 6).

Мал. 6. Опорна ізоляційна стійка.

У циліндрики діаметром 3 мм у гарячому стані запресовується мідний дріт діаметром 0,8 1,0 мм з таким розрахунком, щоб він не доходив до дна циліндра на 1 -2 мм.

Ці стійки приклеюються клеєм БФ-2 до корпусу радіостанції. Збоку коробки встановлюються вимикач живлення та перемикач роботи радіостанції.

Для з'єднання деталей застосовується монтажний провід діаметром 035-05 мм. Джерела живлення. Для живлення радіостанції використовуються дві анодні батареї від слухового апарату «Звук» (ГБ-СА-45) та одна батарея типу «Сатурн» (1,6-ФМЦ-3,2) на 1,6 ст.

Можна також застосувати й інші джерела живлення з напругою 20-50 і 1,3-2,5 ст.

Налагодження

Налаштування контуру приймача та контуру передавача здійснюється окремо. Зміна індуктивності котушок можна проводити шляхом зближення або видалення її витків, що в деяких межах змінює діапазон налаштування приймача або передавача.

Найвигідніший зв'язок з антеною підбирається так, щоб передавач віддавав в антену максимально можливу потужність без спотворень передачі та зривів генерації, а приймач працював без зникнення надрегенерації у всьому діапазоні частот, що приймаються.

Зв'язок з антеною в передавачі регулюється зміною відстані між котушками L1 і L2, а в приймачі - величиною ємності конденсатора С7, який вибирається в межах від 1 до 10 пф.

Для того щоб на роботу приймача не впливав контур передавача, і, навпаки, при прийомі та передачі необхідно налаштовуватися на частоти, що відрізняються один від одного на 1,5-2 МГц.

При налагодженні роботи підсилювача низької частоти необхідно спочатку перевірити режими роботи транзисторів Т1 і Т2 (струми та напруги) так, щоб вони не перевищували граничних рекомендованих величин.

Потім, увімкнувши перемикач роду роботи П1-П2 на передачу, перед мікрофоном М вимовляються слова, якість відтворення яких контролюється телефоном Тл. При хорошій роботі підсилювача низької частоти чутність у телефоні має бути достатньо гучною та без спотворень звуку.

Для перевірки модуляції перед мікрофоном вимовляється протяжний звук а. При цьому напруга звукової частоти на опорі R2 має досягати 1В.

Джерело: Л. І. Купріянович - Кишенькові радіостанції.