Розбитий череп бурого ведмедя, виявлений недалеко від римського амфітеатру в Сербії, свідчить про те, що дика тварина роками утримувалась у неволі та боролася з інфекцією до того, як померла близько 1700 років тому. Про це пише Live Science.

Зазначається, що ця знахідка є першим прямим доказом використання ведмедів на гладіаторській арені та свідчить про варварський характер видовищ за участю тварин у Римській імперії.

"Ми не можемо з упевненістю сказати, чи загинув ведмідь безпосередньо на арені, але дані свідчать про те, що травму було отримано під час видовищ, а подальше інфікування, ймовірно, значною мірою сприяло його смерті", - розповів провідний автор дослідження Неманья Маркович, старший науковий співробітник Інституту археології в Белграді.

 

У дослідженні, опублікованому в журналі Antiquity, Маркович і його колеги детально вивчили фрагментований череп бурого ведмедя (Ursus arctos), знайдений під час розкопок 2016 року неподалік від амфітеатру у Вімінаціумі, римської прикордонної військової бази на території сучасної Сербії.

Цікаво, що амфітеатр у Вімінаціумі був побудований у II столітті н. е. Овальний, з високими стінами, він вміщував близько 7000 осіб. Археологи виявили череп ведмедя біля входу в амфітеатр разом із низкою інших кісток тварин, зокрема леопарда. Маркович сказав:

"Попередні дослідження показують, що тварин, убитих на арені, обробляли поблизу, їхнє м'ясо розподіляли, а кістки викидали поруч з амфітеатром, а не ховали на офіційному кладовищі тварин".

 

Зазначається, що ведмеді, яких змушували брати участь у цих стародавніх видовищах, виконували найрізноманітніші ролі. Їх могли використовувати для боїв із "венаторами" - гладіаторами, які спеціалізувалися на полюванні; для сутичок з іншими тваринами; для страти засуджених; або для проведення дресированих вистав.

Аналіз черепа бурого ведмедя, проведений дослідниками, показав, наскільки жорстокими були ці видовища для тварин. За допомогою аналізу давньої ДНК учені визначили, що ведмідь був самцем і проживав у цьому районі, а його зуби свідчили про те, що на момент смерті йому було близько 6 років. Радіовуглецеве датування кісток тварин із району, де був знайдений ведмідь, дало змогу встановити період між 240 і 350 роками н.е. - часом, коли в амфітеатрі Вімінаціума регулярно проводилися гладіаторські бої.

Зазначається, що велика рана на передній частині черепа ведмедя мала ознаки загоєння, але також і ознаки інфекції, що свідчить про те, що він боровся з травмою перед смертю. Дослідники вважають, що ця травма могла бути нанесена "венатором", озброєним списом.

У щелепах тварини було виявлено сліди інфекції, а дослідники виявили аномальний знос іклів. Учені зазначили, що ведмеді в неволі, як відомо, гризуть прути своїх кліток, що може призвести до проблем із зубами та щелепами, подібних до тих, що спостерігаються в цього стародавнього ведмедя. Маркович зазначив:

"Цього ведмедя, ймовірно, утримували в неволі роками, а не тільки тижнями".

На його думку, у такому разі він би неодноразово з'являвся в римських видовищах у Вімінаціумі.

Дослідники зробили висновок, що хоча історичні записи згадують про використання бурих ведмедів у гладіаторських боях, це дослідження надає перші прямі остеологічно підтверджені дані про участь бурих ведмедів у римських видовищах.

Новини про вивчення гладіаторських боїв

Раніше археологи знайшли скелет римського гладіатора, який став першим речовим доказом бою між людиною і великою дикою кішкою. Скелет чоловіка, який помер у віці від 26 до 35 років, мав сліди укусів на тазу від великої кішки, яка могла бути левом. Останки були виявлені на цвинтарі Дріффілд-Террас у Великій Британії.