Як та чому на шкірі виникають «мурашки»

Якщо ви сильно злякаєтеся, збудитеся або замерзнете, ваша шкіра відреагує невеликими пухирцями.

«Мурашки», «сироти», «гусяча шкіра» – як тільки не називають це явище. Але воно має наукову назву – «пілоерекція».

Звідки у людей взялися «мурашки» та як вони виникають – розповіли в IFLScience.

«Мурашки» – це рудиментарний рефлекс для відлякування хижаків. Предки людей були досить волохатими, тому могли використовувати його на повну. Цей рефлекс досі притаманний деяким нашим найближчим родичам, як-от шимпанзе. Їхнє волосся стає дибки через тривогу або хвилювання.

Кубик льоду, наприклад, при доторку здатний викликати у вас пілоерекцію. Він запускає симпатичну нервову систему організму, що координує і регулює несвідомі тілесні функції. Саме вона «наказує» крихітним гладеньким м’язам під шкірою, які називаються пілорецепторами, скорочуватися та змушує волосся ставати дибки.

У 2020 році вчені вивчили цей процес детальніше. Вони виявили, що симпатичні нервові волокна ніби обмотані навколо стовбурових клітин волосяних фолікулів. Під час тривалого холоду нервова активність збільшується і стовбурові клітини запускають процес регенерації фолікула та росту нового волосся.

«Це дворівнева реакція: «мурашки» – швидкий спосіб забезпечити певне полегшення в короткостроковій перспективі. Але коли холод затягується, він стає хорошим сигналом для стовбурових клітин про те, що, можливо, настав час регенерувати новий волосяний покрив», – пояснює співавторка дослідження Юлія Шварц.

За її словами, сигнал надходить від самого волосяного фолікула. Він виділяє білок, який регулює формування гладенької мускулатури, що потім притягує симпатичний нерв. Далі нерв і м’яз починають разом контролювати стовбурові клітини волосяного фолікула, щоб регенерувати новий волосяний фолікул.

«Мурашки» відчувають по-різному

Деякі люди більш схильні до виникнення «мурашок». Зокрема, коли щось уявляють або слухають музику. Вчені з’ясували, що це може бути пов’язано з особливостями мозку.

У 2016 році науковці провели експеримент. Вони порівняли активність мозку у людей, в яких постійно виникають «мурашки» під час прослуховування музики, та в яких їх не буває.

Виявилося, що учасники, у яких з’являються «мурашки» мають більше волокон, які з’єднують слухову кору з ділянками мозку, пов’язаними з обробкою емоцій. Це дозволяє двом областям краще взаємодіяти, через що такі люди переживають інтенсивні емоції інакше.