Apocalypse now: чим могло обернутися захоплення Миколаївської нафтобази

За низкою подій, що відбувалися в Миколаєві наприкінці минулого року, багато хто не оцінив масштаби іншої події. Миколаївці перебували в очікуванні локдауну, уявляли, як його проведуть, як він позначиться на всіх нас загалом і на кожному зокрема, що буде під час нього і що – після. І захоплення нафтобази, яке сталося 25 грудня, для багатьох виглядало цілком собі буденною подією – таким собі місцевим «екшном», яких у нас за останні роки й так «вище даху». Подумаєш – якась нафтобаза, якесь захоплення. Мало що в нас захоплюють.

Тим часом, якщо розібратися, сталася подія не просто з ряду геть виняткових – відбулося те, що за будь-якого невдалого розвитку подій могло б вилитися в катастрофу не лише міського, а й загальнодержавного масштабу. Забігаючи наперед, одразу скажемо: все закінчилося добре – «загарбників» з території підприємства було видворено, об’єкт повернуто його законним власникам. Втім, ситуація потребує певного аналізу та висновків, і незабаром читач зрозуміє чому. Ми провели невелику ретроспективу й пропонуємо подивитися на ситуацію з іншого боку – що МОГЛО б статися, якби ця історія завершилася інакше.

 

Як розвивалися події

 

Уранці в п’ятницю, 25 грудня, група невідомих у складі приблизно 40 осіб, у чорній уніформі та масках на обличчях, увірвалася на територію нафтобази, розташованої на вулиці Залізничній. Непрохані гості зайняли прохідну, виштовхали охорону та впустили на територію через ворота кілька автомобілів. Залишивши біля воріт близько десятка осіб для охорони, невідомі рушили далі територією. Рейдери скористалися моментом, коли з бази виїжджав автомобіль, і встигли заскочити через відчинені ворота.

Охоронці викликали поліцію, однак прибулих патрульних на територію також не пустили. Один із «захоплювачів» повідомив поліцейським, що вони є представниками нового власника, який нібито придбав цей об’єкт.

Невдовзі на місце події прибули додаткові сили поліції, зокрема бійці підрозділів спеціального призначення «ТОР» і «КОРД». На базу також прибув представник власника підприємства, який заявив, що об’єкт нікому не продавався і що має місце звичайне рейдерське захоплення. Представник власника також повідомив, що у разі, якщо невідомі не залишать територію добровільно, нафтобазу може бути звільнено із застосуванням сили.

 

Одразу за воротами, на території бази, стояли автомобілі з номерними знаками «Спрут», що дає підстави вважати: силове прикриття здійснювали представники саме цього охоронного підприємства. Стало відомо, що співробітники цієї фірми, які прибули до Миколаєва з Києва, були озброєні травматичними пістолетами «Форт-17».

Цікаво, що рейдерів, які увірвалися на територію нафтобази, супроводжували… співробітники поліції охорони! Поліцейські пояснили, що мають укладений договір із «новим власником» і виконують свої обов’язки відповідно до цього договору.

Крім того, у захопленні підприємства брали участь кілька десятків молодих людей спортивної статури. Усі вони мали при собі посвідчення «журналістів» якогось невідомого нікому видання. Як «підкріплення» до посвідчень у цих «журналістів» були дерев’яні біти, ножі та інші «аргументи».

Згодом з’ясувалося, що захоплення нафтобази було здійснене шляхом внесення фіктивних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. У незаконному реєстрі були змінені як засновники підприємства, так і його директор. Зміни внесли 18 грудня 2020 року – за тиждень до захоплення. Власником нафтобази тепер було зазначено підприємство «Максом Девелопмент ЛТД», зареєстроване на Сейшельських островах, а директором – мешканець міста Луганська на прізвище Ковальський.

Представники власника повідомили, що жодних переговорів ані з підприємством «Максом Девелопмент ЛТД», ані з Ковальським не вели й, більше того, не мають жодного уявлення, хто це такі.

Директор нафтобази звернувся із заявою до поліції, і правоохоронці відкрили кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України – «Протидія законній господарській діяльності».

Після відкриття кримінального провадження рейдери допустили на територію слідчу групу, і під час огляду було виявлено ящик, у якому знаходилося понад десяток пляшок із запальною сумішшю – так званими «коктейлями Молотова». За словами джерела, ці пляшки «захоплювачі» приготували для оборони – на випадок, якщо їх спробують силоміць видворити із захопленого об’єкта. Момент, коли співробітники правоохоронних органів винесли ящик із «коктейлями Молотова» до воріт і оглядали його вміст, зафіксували камери зовнішнього відеоспостереження.

Протистояння навколо Миколаївської нафтобази тривало п’ять днів. Увесь цей час територію підприємства контролювали невідомі. На прохідній постійно чергували щонайменше четверо осіб у чорній уніформі, озброєні травматичними пістолетами.

30 грудня до воріт нафтобази підійшла група людей на чолі з директором підприємства та адвокатом, який представляв інтереси законного власника. Адвокат пред’явив офіцеру поліції, що очолював групу співробітників Управління поліції охорони, документи, які свідчили про те, що цього дня до державного реєстру були внесені зміни, якими відновлено права законного власника. Представники власників зажадали від співробітників поліції залишити територію.

Буквально за п’ять хвилин після зачитування документа невідомі в чорному, які й захопили нафтобазу, поспіхом залишили територію, виносячи об’ємні сумки зі зброєю. Співробітники поліції охорони ще близько двадцяти хвилин спілкувалися з представниками власника і зрештою також погодилися з їхніми аргументами.

Таким чином, територію нафтобази було повністю звільнено від невідомих і взято під охорону фірмою «Віртус-Юг Секьюріті», з якою законний власник раніше уклав договір на надання охоронних послуг.

 

Лиха вдалося уникнути лише дивом

 

А тепер давайте розберемося, що МОГЛО б статися, якби ситуація на нафтобазі розгорнулася інакше.

Одразу зауважимо, що йдеться про одну з найбільших нафтобаз не лише в Миколаєві, а й в Україні. На момент рейдерського захоплення на базі зберігалося близько 50 тисяч тонн паливно-мастильних матеріалів. Серед них – бензин, дизельне та авіаційне паливо. Вибух такої кількості пального був би співмірним із вибухом атомної бомби – значна частина Інгульського району була б просто стерта з лиця землі.

Нафтобаза – це промисловий об’єкт для зберігання нафти та нафтопродуктів; вона може бути перевалочною, розподільчою або перевалочно-розподільчою. Як правило, таке сховище являє собою підземні або наземні резервуари, а також майданчик для приймання та відвантаження збережених продуктів на транспорт (залізничні цистерни, автоцистерни, танкери тощо) або в нафтопровід. Тобто за визначенням це потенційно небезпечний об’єкт, і щоб на ньому сталася пожежа, достатньо запаленого сірника, сигарети або іскри на достатній для цього відстані до одного з резервуарів, у яких зберігається пальне, або до труб, цистерн і вагонів, якими воно транспортується. При цьому небезпечною може стати відстань у десятки метрів, і людина – наприклад, дістаючи сірник чи запальничку, щоб закурити, – може навіть не знати, що поруч знаходиться ємність із пальним. Але й цього може бути достатньо, щоб пальне здетонувало.

Саме тому на таких об’єктах завжди приділяють величезну увагу дотриманню правил протипожежної безпеки. Кожна людина, яка працює на нафтобазі, проходить спеціальну підготовку, зокрема й протипожежну: її інструктують і навчають.

Особи, які захопили нафтобазу, нічого цього не проходили і не мали жодного уявлення про те, як слід поводитися на подібних об’єктах. Свідченням того, що ці люди були абсолютно непідготовленими, є їхнє ставлення до протипожежної безпеки. Достатньо навести, здавалося б, незначний, але дуже показовий факт: вони зняли великий вогнегасник із місця, де він мав знаходитися відповідно до правил пожежної безпеки, і підкотили його до воріт — готувалися відбивати можливий штурм.

 

Однак це дрібниця порівняно з «коктейлями Молотова», знайденими на захопленій території. Їх не виставили перед воротами, щоб «налякати» власника та його представників, а саме сховали на території підприємства – поруч із ємностями, у яких знаходилися тисячі тонн пального (!), у доступному для рейдерів місці, де вони чекали свого часу. Тобто захоплювачі всерйоз планували застосувати «коктейлі Молотова» у разі, якщо представники власника підуть на штурм. До чого могло б призвести кидання пляшок із запальною сумішшю на нафтобазі, важко навіть уявити.

Будучи обізнаними з правилами пожежної безпеки та вже знаючи, які «сюрпризи» приготували для них люди, що захопили базу, справжні власники одразу відкинули сценарій силового повернення об’єкта. Вони вирішили йти правовим шляхом – через Міністерство юстиції, відновлювати дані, до яких незаконно було внесено зміни, і таким чином повернули собі право власності на цей об’єкт. Вони не влаштовували ані облав, ані силових акцій, а спокійно підійшли до воріт нафтобази, після чого адвокат пояснив людям, які перебували на базі, що жодного права знаходитися на її території вони більше не мають.

Наведено лише окремі факти, проте вони красномовно свідчать про те, ЯК люди, що перебували на захопленій нафтобазі, ставилися до пожежної безпеки. Це доводить, що перед захопленням вони не проходили жодного інструктажу, під час якого їм пояснили б, як не слід поводитися, і ймовірність того, що могла статися катастрофа, була досить високою. Саме тому в умовах, що склалися, дорогий був кожен день. Сьогодні захоплювачі стерегли ворота – а завтра їм могло захотітися пройтися захопленим об’єктом і десь закурити. Кажете, заборонено? Але ж тепер ми тут господарі! Нам тепер тут усе можна!

 

Пожежа на нафтобазі під Києвом: у Миколаєві все було б значно гірше

 

Те, що може статися на об’єкті, де зберігається пальне, наочно демонструє добре відома всім катастрофа, яка сталася у 2015 році на нафтобазі, розташованій за 26 км від Києва, поблизу селища Глеваха Васильківського району. На момент пожежі база належала ТОВ «Побутрембудматеріали» та входила до національної української мережі автозаправних комплексів «БРСМ-Нафта».

Сигнал про займання на нафтобазі надійшов рятувальникам 8 червня о 17:29, хоча за деякими джерелами пожежа почалася близько 16:00. Спочатку загорівся резервуар із паливом об’ємом 800-900 кубічних метрів, згодом вогонь охопив ще дві ємності, а до 22:00 перекинувся на четверту.

Гасіння тривало всю ніч, але до ранку 9 червня локалізувати пожежу не вдалося. У деяких місцях вогонь перекинувся на прилеглий ліс. Удень 9 червня розпочалася евакуація місцевих жителів із двокілометрової зони навколо місця пожежі, проте багато хто відмовився залишати свої домівки, побоюючись за збереження майна.

10 червня в ліквідації пожежі брали участь уже понад 300 осіб, 60 одиниць техніки, 5 пожежних потягів, а також спеціальні пожежні танки. Рятувальникам вдалося загасити три резервуари, що горіли, та провести пінну атаку за допомогою пожежних танків. Із 17 резервуарів 14 були зруйновані, три продовжували горіти.

На початок 11 червня пожежа ємностей (резервуарів) нафтобази тривала, і гасити її було нічим. У підрозділах ДСНС не виявилося спеціальної піни, а доступ до палаючих резервуарів був обмежений через надзвичайно високу температуру. Повідомлялося, що температура навколо палаючих ємностей із пальним сягала близько 1000 °C – захисні (тепловідбивні) костюми та протигази її просто не витримували. Фарба, проблискові маячки й пластикові елементи на автомобілях ДСНС швидко плавилися. Непридатним ставало й взуття, у якому працювали пожежники.

Саме тоді голова ДСНС України заявив, що з пожежею нічого зробити не можуть, тому боротимуться з нею «методом самовигоряння». Тобто чекатимуть, доки все вигорить саме. Відтоді ця фраза – ліквідація пожежі «методом самовигоряння» – стала іронічно-крилатою.

Під ранок рятувальникам залишалося загасити один палаючий резервуар із паливом, але о 10:15 стався черговий вибух. Вибухнули дві розташовані поруч ємності з нафтопродуктами, і вогонь знову посилився. На щастя, обійшлося без нових жертв, попри те, що згодом вибухи відбувалися ще кілька разів.

До вечора 11 червня (і ранку 12-го) пожежу було майже ліквідовано. Догорали залишки нафтопродуктів. Стовпа чорного диму з боку залізниці «Київ – Васильків-1» уже практично не було видно.

Станом на полудень 13 червня пожежа знову спалахнула з новою силою (зі стовпом вогню й диму заввишки 100-200 м). До ранку та протягом дня 14 червня пожежна стихія вщухла: пожежу на нафтобазі практично вдалося ліквідувати. Водночас загроза повторного займання залишалася високою. У неділю рятувальники перекачували залишки пального з аварійної нафтобази на сусідню за допомогою потужної насосної станції. Крім того, на територію бази завезли понад 5 тонн сорбентів для очищення ґрунту від нафтопродуктів.

Упродовж 15-16 червня пожежу на нафтосховищі вдалося повністю загасити – здебільшого через майже повне вигоряння: згоріло близько двох третин нафтопродуктів.

Результат виявився трагічним. Було знищено величезну кількість матеріальних цінностей, завдано непоправної шкоди довкіллю. Але найголовніше – були людські жертви: загинуло шестеро людей, ще 15 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Варто врахувати й той факт, що поруч із осередком пожежі була розташована військова частина з бойовим арсеналом, а по сусідству – аналогічна нафтобаза KLO. Тож пожежа становила ще більшу загрозу й могла призвести до ще трагічніших наслідків.

Сьогодні пожежа на нафтобазі під Києвом є наймасштабнішою техногенною катастрофою в країні на об’єктах такого типу. Серйознішою була лише аварія на Чорнобильській АЕС, наслідки якої ми змушені розгрібати й через 35 років.

Однак наведемо ще одну цифру, яка наочно покаже масштаб того, що могло б статися в Миколаєві, якби події під Глевахою відбулися тут. Для цього достатньо порівняти обсяги пального, які зберігалися. На нафтобазі в Глевасі на момент початку пожежі знаходилося лише 14 тисяч тонн нафтопродуктів. При цьому загинуло шестеро людей, пожежу гасили три доби, після чого вона спалахнула з новою силою. На Миколаївській нафтобазі на момент захоплення зберігалося майже в чотири рази більше пального – 50 тисяч тонн!

Причому просте арифметичне множення не дає повної картини можливої катастрофи та її наслідків, адже важливо враховувати місце розташування аварійно небезпечних об’єктів. База під Глевахою розташована далеко від населених пунктів, у лісі. Миколаївська ж нафтобаза знаходиться безпосередньо в межах міста, за двісті метрів від житлових масивів. Пожежа та неминучі вибухи на такому об’єкті могли б охопити територію радіусом понад кілометр. А це означає, що в зону ураження потрапили б сотні будинків – як у приватному секторі, так і багатоповерхівки. Кількість жертв могла б обчислюватися сотнями й тисячами.

Крім того, Миколаївська нафтобаза розташована на березі Південного Бугу – однієї з найбільших річок України. Сотні, тисячі тонн нафтопродуктів, продуктів горіння та плавлення неминуче потрапили б у річку, а звідти – у Дніпровсько-Бузький лиман і Чорне море. Це призвело б до справжньої екологічної катастрофи: забруднення акваторії, повітря та прибережних зон. Шкода довкіллю була б просто колосальною. Постраждав би не лише Миколаїв, а й багато інших населених пунктів.

 

Нічого жахливого на Миколаївській нафтобазі не сталося лише завдяки щасливому збігу обставин. Значною мірою, до речі, й завдяки тому, що її швидко звільнили. Однак наступного разу, якщо станеться щось подібне, це може закінчитися не так благополучно, а наслідки можуть бути настільки масштабними, що і бізнесу, і владі вже зараз варто замислитися над тим, як зробити так, щоб подібного більше за жодних обставин не допустити.

Зрозуміло, що рейдерство існує в усьому світі. Усюди можливі махінації з документами, незаконна зміна власників, силові захоплення підприємств. Але в цивілізованих країнах важко уявити, щоб подібне свавілля відбувалося на режимних об’єктах підвищеної небезпеки, які загрожують загибеллю тисяч людей, руйнуванням сотень будівель та іншими непоправними наслідками.

Якщо не провести аналіз, не зробити висновків, махнути рукою і «спустити все на гальма», не можна виключати, що завтра якісь рейдери захоплять, наприклад, Південноукраїнську атомну електростанцію. А чому б і ні? Рівень небезпеки у двох об’єктів приблизно однаковий. Південноукраїнську АЕС охороняє воєнізована охорона. Чому б не припустити, що завтра якісь невідомі особи так само «виставлять її за ворота» і оголосять себе «новими господарями»? Після захоплення Миколаївської нафтобази такий сценарій уже не видається таким фантастичним.