Перестрілка між ГУР та СБУ у центрі Києва – всі подробиці

Нічний інцидент у самому центрі української столиці, де звуки автоматних черг розбудили мешканців спальних кварталів, миттєво переріс із локальної події у найбільший політичний скандал. Коли дим від пострілів розвіявся, з'ясувалося неймовірне: на вулицях Києва у пряму сутичку вступили співробітники двох силових відомств країни — Служби безпеки України та Головного управління розвідки Міністерства оборони.

Ця стрілянина — не просто трагічна помилка чи випадкове непорозуміння оперативників на місці. Вона стала публічним та небезпечним проявом давньої, глибоко прихованої конкуренції між відомствами, яка в умовах затяжної війни вирвалася назовні найруйнівнішим чином.

Як розвивався нічний детектив

Все почалося зі спецоперації СБУ. За офіційною версією контррозвідки, оперативники проводили санкціонований обшук у рамках кримінального провадження про запобігання теракту, за яким стояла російська ФСБ. Йшлося про підготовку замаху на одного з лідерів російської опозиції, який перебуває в Україні.

Однак у момент, коли оперативники СБУ вже завершували слідчі дії, ситуація різко вийшла з-під контролю. До місця проведення обшуку кількома автомобілями під'їхала група озброєних людей. Вони заблокували оперативників, перекрили виїзди та спробували силовим шляхом зірвати дії спецслужби. У відповідь на це СБУшники викликали на допомогу бійців Центру спеціальних операцій «Альфа».

На вулицях Києва розпочався повноцінний бій із застосуванням вогнепальної зброї. Спецназ «Альфи» придушив опір, кілька нападників зазнали поранень і були жорстко затримані. І лише в момент огляду та перевірки документів настала шокова розв'язка: затримані нападники виявилися не диверсантами і не карними злочинцями, а чинними військовослужбовцями Сил оборони України, які підкоряються ГУР.

Фактор «РДК» та фігура Каплунова

Майже відразу з неофіційних джерел та профільних каналів випливло справжнє підґрунтя цієї нічної бійні. Справжньою метою СБУ був не просто звичайний пошук доказів, а затримання Степана Каплунова – заступник командира «Русского добровольческого корпуса» (РДК).

РДК складається з російських громадян, що воюють на боці України, і куратором цього підрозділу виступає саме військова розвідка. Коли в ГУР дізналися, що контррозвідка СБУ затримує одного з ключових командирів їхньої підшефної структури, реакція виявилася миттєвою. Військова розвідка розцінила дії СБУ як «викрадення свого військовослужбовця». Група бійців ГУР отримала наказ перехопити оперативників СБУ та відбити Каплунова, що й вилилося у кровопролитну сутичку просто у житловому масиві.

Характерний штрих, що розкриває глибину розколу: ще за день до цих подій прес-служба СБУ гордо рапортувала про успішну «спільну операцію з ГУР». Але вже в перших офіційних релізах, випущених після нічної стрілянини, будь-яка згадка про військову розвідку як партнера повністю і безслідно зникла.

Реакція влади

Скандал такого масштабу миттєво сягнув самого верху. Стрілянина у столиці між власними силовиками — це колосальний удар з національної безпеки та іміджу країни на міжнародній арені.

Володимир Зеленський через свого радника Дмитра Литвина вимагав від керівників силових структур негайно вийти до громадськості та дати прямі, вичерпні пояснення того, що відбувається.

На цьому тлі особливо резонансно прозвучала заява керівника Офісу Президента Кирила Буданова. Колишній глава ГУР, який нині очолює Офіс Президента, фактично став на бік свого рідного відомства. У своєму публічному коментарі Буданов відкрито дорікнув тим, хто «викрадає військовослужбовців», жорстко наголосивши, що ніхто в країні не має права віддавати злочинні накази та влаштовувати стрілянину на вулицях міст. Ця заява наочно показала, наскільки глибока тріщина навіть у вищих кабінетах влади.

Водночас, Офіс Генерального прокурора практично повністю прийняв позицію СБУ, офіційно кваліфікувавши дії бійців ГУР як збройний напад на правоохоронців при виконанні обов'язків. Тепер у цьому розплутуванні гордієва вузла належить розібратися Державному бюро розслідувань.

Чому силовики зіткнулися лоб у лоб

Щоб зрозуміти, як взагалі стала можливою стрілянина між СБУ та ГУР, треба поглянути на те, як трансформувалися ці відомства за останні роки. Конкуренція між ними існувала завжди, але з початком повномасштабного вторгнення вона загострилася до краю.

По-перше, розмилися межі функціоналу. СБУ, яка традиційно займалася внутрішньою контррозвідкою, створила потужні бойові підрозділи та почала проводити зухвалі спецоперації, диверсії та ліквідації за межами країни. У той же час ГУР, прямий обов'язок якого — військова розвідка, активно розвиває спецназ для роботи всередині країни. Коли дві структури ведуть розробку тих самих осіб чи об'єктів у обстановці найсуворішої секретності, вони неминуче починають заважати одне одному, приймаючи агентів конкурента за ворогів.

По-друге, каменем спотикання став контроль за іноземними добровольчими формуваннями. Військова розвідка займається РДК, Легіоном «Свобода Росії» та іншими подібними структурами. Проте СБУ зобов'язана здійснювати контррозвідувальний режим та перевіряти всіх цих бійців щодо можливого вербування російськими спецслужбами. Кожна така перевірка сприймається в ГУР як недовіра та спроба втручання у їхню оперативну роботу.

Зрештою, не останню роль грає боротьба за медійну увагу та політичний вплив. Кожне відомство прагне першими відзвітувати про гучні успіхи — чи це підрив чергового НПЗ, чи ліквідація високопосадовця на окупованих територіях. Це суперництво за заголовки новин згодом переросло у небезпечну ворожнечу.

Що далі?

Перестрілка у центрі Києва — це небезпечний прецедент, який держава більше не зможе ігнорувати чи спустити на гальмах.

Швидше за все, розслідування ГБР призведе до серйозних кадрових чисток серед командирів середньої ланки, які наказували тієї ночі. Але головне — Президенту та РНБО доведеться заново та дуже жорстко провести кордони між відомствами. ГУР, ймовірно, буде суворо заборонено проводити будь-які силові акції із залученням спецназу всередині країни без прямого та попереднього узгодження із СБУ.

Якщо ж цю системну проблему не вирішити зараз, ціна міжвідомчих амбіцій може виявитися занадто високою для всієї системи державної безпеки.