Жінок-військовослужбовців на фронті все більше: чи дійде справа до їхньої мобілізації?

У ЗСУ зараз налічується близько 100 тисяч жінок — із мільйона діючих військовослужбовців

Командир “Гілка” та її дівчата заїжджають у кафе поблизу Запорізького фронту та замовляють безалкогольні мохіто. Здалеку зрідка долинає артилерійська канонада. Слово "вбивати" соратниці "Гілки" з позивним "Титан" не подобається з моральних міркувань - вона вважаэ за краще називати свою роботу "ліквідацією росіян". Їх повністю жіночий загін із п'яти осіб в Україні поки що рідкість, але поступово їх стає дедалі більше. Стать для управління безпілотниками значення не має, зазначає Марія Берлінська, активістка на захист жінок-військовослужбовців.

На відміну від чоловіків, багато з яких служать по призову, всі українки пішли в армыю добровільно. Усього їх налічується близько 100 тисяч — із мільйона чинних військовослужбовців. Близько 5 500 із них перебувають на передовій, каже Оксана Григор'єва, радник ЗСУ з гендерних питань. Серед них є медики, водії, оператори безпілотників тощо. До початку російського вторгнення у 2022 році жінки становили до 15% особового складу ЗСУ. Через значне зростання армії частка жінок у військах знизилася, хоча загальна кількість збільшилася більш ніж удвічі.

За словами Григор'євої, жінки становлять до 20% курсантів військових училищ та університетів, і це величезний крок уперед. Українські законодавці відкрили ці навчальні заклади для жінок та зняли інші обмеження по службі лише у 2018 році. Закони проти сексуальних домагань у військах продовжують посилюватись. Основний фронт боротьби - зробити так, щоб з жінками "не поводилися як з солдатами другого сорту", пояснює Григор'єва. Формальні перепони, може, і зникли, але неформальні залишилися, каже Катерина Примак. Її організація “Ветеранка” виборює права жінок-військовослужбовців.

Аліна Шух спочатку намагалася вступити на службу до елітної бригади "Азов", але там їй сказали, що "жіночих посад" у них немає. Тоді вона влаштувалася в бригаду Хартія, де дотримуються рівноправності. Сержант Шух, колишній професійний семиборець, зазначає, що вона сильніша за більшість соратників-чоловіків. У будь-якому випадку, за словами командувача артилерійського підрозділу Ольги Бігар, технології змінюють саме військове мистецтво: найбільш смертоносним противником може стати пілот крихітного дрона зі спритними пальцями. "Старі стереотипи руйнуються", - каже вона. Бігар сподівається колись стати міністром оборони.

Берлінська домагається розширення військових вакансій для жінок з 2014 року, коли Росія  анексувала Крим. Дослідницький проект "Невидимий батальйон", створений за її участі, показав, що багато жінок йшли на передову всупереч законам, що забороняють їм брати участь у бойових діях, записуючись натомість кухарками та прибиральницями. "Будь-яка війна сприяє технологічному прогресу та емансипації жінок", - вважає вона, і цей конфлікт не виняток. Однак політичних дискусій про заклик жінок на військову службу поки що не велося. На думку Євгена Глібовицького з аналітичного центру "Інститут фронтиру", це може бути ризиковано. Українські лідери побоюються, що росіяни “відчують стратегічну слабину”, якщо цю тему буде порушено, пояснює він. Але зяючими прогалинами у військових кадрах цю ідею не можна вічно відкладати в довгий ящик.

Є й незгодні. У командному центрі поблизу Камишевахи вісім чоловіків у футболках і шльопанцях, обливаючись потом, стежать за трансляціями з безпілотників у прямому ефірі.

На стіні висить розтяжка з голою дівчиною з мечем. На запитання, чому під його керівництвом не служать жінки-солдати, командир починає лаятись на чому світ стоїть. Якщо стисло, то, на його думку, жінкам на фронті не місце.

The Economist , Великобританія