Незважаючи на всі спроби держави та трейдерів прискорити постачання палива в Україну, АЗС продовжують "висихати".
В останній тиждень тема водопостачання у Миколаєві відтіснила на другий план навіть інформацію про бойові дії, тим більше, що скрізь на фронті, за винятком Маріуполя, спостерігається відносне затишшя. Щодня для пересічного городянина починається з одного питання: де набрати води? Стояти у черзі біля бювету в очікуванні, коли підвезуть? Дочекатися приїзду автоцистерни, біля якої також доведеться стояти у черзі? Або поїхати до джерела — хоч і там доведеться відстояти щонайменше годину. Черг немає хіба що біля річки — але й там багато бажаючих набрати хоча б річкової води.
За низкою подій, що відбувалися у Миколаєві наприкінці минулого року, багато хто не оцінив масштаби іншої події. Миколаївці перебували в очікуванні локдауну, уявляли собі, як його проведуть, як він позначиться на нас усіх і кожному зокрема, що буде під час його, що після. І захоплення нафтобази, яке відбулося 25 грудня, для багатьох виглядало як цілком собі рядова подія, такий собі місцевий «екшн», яких у нас за останні роки і так «вище даху». Подумаєш – якась нафтобаза, якесь захоплення. Мало, що в нас захоплюють.
Традиційно Миколаїв вважається містом корабелів. Тим часом на практиці ми зіткнулися з тим, що кораблебудівна галузь у Миколаєві перебуває у стані глибокої кризи та шансів на її відродження, прямо скажемо, небагато. Сьогодні правильніше називати Миколаїв не містом корабелів, а містом портовиків. На відміну від кораблебудівної галузі, порти процвітають, розвиваються, нарощують потужності і, що найважливіше, створюють робочі місця та роблять вагомий внесок у міський бюджет.
Вибори депутатів Миколаївської міськради восьмого скликання відбулися понад місяць тому, проте до останніх днів зберігалася невизначеність
