«Мене спас рюкзак»: миколаївський медик, врятувавший 15 побратимів, розповів про свій шлях у ЗСУ

Бойовий медик із Баштанки Миколаївської області Ігор Бакай, який врятував з-під ворожого вогню 15 побратимів, розповів про свою службу у ЗСУ.

Розповідь медика опублікувала 41 окрема механізована бригада.

Ігор розповів, що зараз більшість поранень у військовослужбовців припадають на нижні кінцівки, тоді як раніше страждали голови та руки.

Медик поділився дивовижною історією порятунку рук одного з військових:

«Був випадок, коли ми зайшли на позицію і одразу вступили в бій. Все було дуже складно. На нас йшли сильніші сили противника, які ми відбили, але було дуже багато поранених. Їх доводилося рятувати, передавати нашим хлопцям, котрі їх евакуювали. В одного хлопця кисті висіли на жилках. Мій помічник виліз під час обстрілу, бо в нас закінчилася медицина, дістав палички, щоб ми приклали кисті до рук, перемотали. І ми врятували його руки! Декілька пальців не рухаються, але кисті зараз на місці».

Під час служби Ігореві навіть довелося командувати відображенням штурму.

 «Мені довелося розставляти людей за позиціями, де потрібний кулемет, де – стрільці. Тих, хто не міг стріляти, я ставив на заряд патронів», – згадує Ігор.

Загалом медик врятував тоді 15 хлопців із пораненнями різного ступеня важкості.

Сам же був контужений і з уламком у скроні 5 діб відмовлявся залишати позиції.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України солдата Ігоря Бакая нагородили Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».

Розповів медик і про свою удачу – за його словами, якось його врятував медичний рюкзак за спиною.

«Міна ззаду вибухнула. У мене тоді був рюкзак медика, він великий та місткий. Там було багато медицини. Коли міна вибухнула, рюкзак повністю розірвало уламками. І це мене врятувало – в мене нічого не потрапило, тільки контузило. Ми змогли тоді з побратимом повернутися», – розповів Ігор.

Він також наголосив, що на момент повномасштабного вторгнення не був військовим.

«Зараз у мене вже не один вихід. Ті, хто хоче сидіти вдома – ну хай сидять, але що буде потім, коли закінчиться війна? Або ось кажуть «Воювати мають професіонали». Я не був професіоналом. Я прийшов, мені дали зброю, навчили. Показали як і що робити, і я пішов! Ми тут, щоб робити роботу. До того я не воював, не був військовим. Ми хочемо, щоб мирні люди жили спокійно та відігнати ворога з нашої землі, тож ми тут», – сказав Бакай.