Самотність, сумніви та кохання: «Двоє на гойдалках» на миколаївській сцені (фото)

У п'ятницю, 7 листопада, у Миколаївському академічному художньому драматичному театрі у форматі «сцена на сцені» відбулася прем'єра вистави «Двоє на гойдалках» режисера Євгена Курмана.

Про це повідомляє кореспондент «Новин-N».

Поставлене за п'єсою відомого американського драматурга Вільяма Гібсона "Two for the Seesaw", сценічне дійство розповідає про складні стосунки двох одиноких сердець - Етель (Олена Карай) та Джеррі (Григорій Черемушев). З волі долі двоє знаходять одне одного у метушні великого міста і намагаються знайти своє щастя. Подолаючи всі складнощі, всі перешкоди, Етель і Джеррі намагаються розібратися в собі, у своїх почуттях, зрозуміти, ким вони є один для одного.

Необхідно відзначити, що ця п'єса є досить складною для двох акторів, оскільки необхідно не тільки утримувати увагу глядача (звиклого до миготіння стрічки новин у соціальних мережах, - прим.авт), а й зіграти прожити цілу гаму почуттів - симпатію, надію, любов, ревнощі, роздратування. Примітним є і мінімалізм декорацій на сцені, однак такий режисерський хід дозволяє глядачеві, за рахунок своєї емпатії, відчути всі почуття, які проживають на сцені актори. Цікавою режисерською знахідкою є те, що під час дії спектаклю Джеррі «іде» у велику валізу, а потім з'являється десь на відстані. Тут присутня певний символізм: валіза – символ маленького світу окремої людини, в який хочеться уникнути тих проблем, які оточують щодня. Найважливішим елементом вистави є і пластичні рішення, адже у найвідповідальніші моменти, коли напруження переживань доходить до межі, коли не перебуває слів, щоб висловити всі переживання, саме пластика є тим, що краще за будь-які слова пояснює те, що відбувається. У цей момент глядач налаштовується на зовсім іншу хвилю та сприймає дійство не розумом, а тілом.

Спектакль був із захопленням прийнятий глядачами, які настільки перейнялися натхненною грою акторів, що у найдраматичніші моменти не змогли стримати сліз. Зауважимо, що режисер Євген Курман точно антиципував сприйняття глядача – після закінчення дійства на сцені, в душі дійсно залишається шлейф із почуттів, емоцій, а також тема для роздумів.