Вчені виявили нову карликову планету в Сонячній системі

Група астрономів виявила новий транснептуновий об’єкт, якому присвоєно позначення 2017 OF201. Ця карликова планета розміром близько 700 км рухається по надзвичайно витягнутій орбіті та здійснює один повний оберт навколо Сонця приблизно за 25 000 років, перебуваючи далеко за Нептуном.

За даними Live Science, зафіксувати 2017 OF201 вдалося завдяки ретельному аналізу архівних спостережень, що тривали сім років. Науковці відзначають, що нова знахідка допоможе краще зрозуміти будову зовнішніх кордонів нашої планетної системи.

2017 OF201 має майже сферичну форму й діаметр близько 700 км. Астрономи відслідкували об’єкт у 19 серіях зображень, отриманих із чилійського телескопа Blanco та гавайського Canada-France-Hawaii. У перигелії він наближається до Сонця на відстань близько 45 астрономічних одиниць (приблизно як Плутон), а у афелії вилітає за межі Сонячної системи на рекордні 1600 а.о.

Вперше 2017 OF201 підійшла до внутрішньої частини системи ще в 1930 році — тому ж, коли виявили Плутон. З того часу вона пройшла вже половину своєї орбіти й нині віддаляється у глибинний космос. Така траєкторія може бути наслідком складної взаємодії з гравітаційним полем планет-гігантів та зоряного оточення в Молочному Шляху.

Дослідник Сіхао Ченг з Принстонського інституту перспективних досліджень припускає, що 2017 OF201 могла свого часу бути викинута в далекі області Сонячної системи, потрапивши до хмари Оорта, а потім повернутися ближче до Сонця.

Відкриття 2017 OF201 ставить під сумнів деякі теорії щодо гіпотетичної Планети 9. Вчені довгий час пояснювали скупченість орбіт транснептунових тіл її гравітаційним полем. Однак витягнута, але стабільна орбіта нової карликової планети не виявляє ознак подібного впливу, що знову піднімає питання про існування та параметри Планети 9.

Оскільки такі віддалені об’єкти стають видимими лише в певний короткий період, астрономи впевнені, що це лише початок. За оцінками, в зовнішніх околицях Сонячної системи можуть перебувати сотні подібних тіл. Подальші спостереження та моделювання допоможуть з’ясувати їхню природу, динаміку руху та роль у формуванні планетної системи.