Заповіт та особисте розпорядження військового: роз'яснення юриста за умов війни

В умовах війни багато українців задумуються над тим, як правильно оформити документи на випадок загибелі, зникнення або потрапляння до полону. Найчастіше йдеться про заповіт або особисте розпорядження.

" Телеграф " звернувся по роз'яснення, чим відрізняються заповіт та особисте розпорядження, як довго діють і чи підлягають оскарженню Єлизаветі Коробейниковій, адвокату Адвокатського об'єднання "Актум".

Класичний та військовий заповіт – у чому різниця

Багато хто, складаючи заповіт, хоче заздалегідь подбати про майбутнє близьких, особливо в умовах війни. Але не всі розуміють, що заповіт охоплює не все майно і права, які людина може мати на момент смерті. Зокрема, не можна включити до нього виплати, які держава надає сім’ям військовослужбовців, загиблих або зниклих безвісти.

"При складанні заповіту людина може розпоряджатися саме наявним у неї на той момент майном – житлом, земельною ділянкою, транспортом", — пояснила Коробейнікова.

А от державні виплати — як для самих військових, так і для їхніх родин у разі загибелі, — не входять до складу спадщини.

"Якщо військовому не нарахували зарплату чи грошове забезпечення, то рідні не зможуть набути на них права — навіть у судовому порядку. Адже деякі права "помирають" разом з людиною", — підкреслила адвокатка.

Якщо військовослужбовцю встигли нарахувати грошові суми, але він не встиг їх отримати, рідні можуть включити ці кошти до спадкової справи. Йдеться про заробітну плату, грошове забезпечення чи пенсію.

"Нараховані суми (грошове забезпечення, заробітна плата, пенсія тощо), але не виплачені людині за життя, входять до складу спадщини на рівні з коштами на банківських рахунках або депозитах", — пояснила адвокатка.

Для цього нотаріус після відкриття спадкової справи надсилає запити до військової частини, де служив загиблий.

"Нотаріус має право робити відповідні запити, зокрема, до військової частини щодо нарахованих, але не виплачених сум загиблого або померлого військовослужбовця".

Після підтвердження суми спадкоємцям видають свідоцтво про право на спадщину — або за законом, або за заповітом, якщо він є.

"Надалі на ці виплати видається свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом (у разі його наявності)".

Яким є порядок оформлення заповітів для військовослужбовців

Повномасштабна війна внесла зміни і в порядок оформлення заповітів. Якщо військовослужбовець не має доступу до нотаріуса, він все одно може скласти документ — за спрощеною процедурою.

У такому разі заповіт засвідчує командир частини. За законом цей документ прирівнюється до нотаріального.

"В цьому випадку документ посвідчує командир (начальник) військової частини, з'єднання, установи або закладу. Такий заповіт матиме юридичну силу нотаріально посвідченого документа. Це передбачено ст. 1252 Цивільного кодексу України", – наголосила Коробейнікова.

Заповіт, складений військовослужбовцем у зоні бойових дій без нотаріуса, обов’язково вноситься до державного реєстру.

"Після посвідчення заповіту командир військової частини обов’язково повинен передати заповіт нотаріусу для внесення його у Єдиний державний реєстр заповітів", — пояснила адвокатка.

Юридична сила такого заповіту повністю дорівнює класичному, і його також можна оскаржити через суд — після смерті заповідача.

"Оскаржений заповіт військовослужбовця, незалежно від того, був він посвідчений нотаріально чи командиром, може бути визнаний недійсним лише після смерті в судовому порядку", — наголосила адвокатка.

Підстави для оскарження стандартні: якщо спадкоємець доведе, що документ підписано під тиском або особа не усвідомлювала, що підписує.

Чи можна залишити спадок цивільним партнерам?

Цивільна дружина або чоловік можуть бути спадкоємцями за заповітом без потреби доводити факт спільного проживання.

"За умовами ч. 1 ст. 1235 Цивільного кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин", — пояснила адвокатка Єлизавета Коробейнікова.

У такому разі майно переходить у спадщину без додаткових юридичних вимог, навіть якщо спадкоємець не є членом родини або подружжям. Водночас сам заповіт не може регулювати немайнові питання, як-от опіку над дітьми чи місце їхнього проживання після смерті батьків.

"Чинним законодавством не передбачено спадкування немайнових прав особи, оскільки такі права "помирають" разом із нею", — уточнила Коробейнікова.

Також військовослужбовець не може передати у заповіті право на виховання дитини чи визначити опікуна — це вирішує лише суд або органи опіки.

Особисте розпорядження: що це таке та як воно працює

З 1 лютого 2025 року військовослужбовці отримали право залишати особисте розпорядження щодо виплат у разі потрапляння в полон або зникнення безвісти. Це право закріплене в оновленому законі про соціальний захист військових.

"Унормовано право військовослужбовця залишати особисте розпорядження щодо осіб-отримувачів грошового забезпечення, яке зберігається на період і у випадку, якщо він є безвісно відсутнім або потрапив у полон", — зазначила адвокатка Єлизавета Коробейнікова.

Таке розпорядження складається в довільній формі й не вимагає нотаріального посвідчення. Його можна змінювати стільки разів, скільки забажає військовий — діє останній варіант.

Якщо військовий не залишив розпорядження, порядок виплат родині регулюється законом. Половина належного забезпечення залишається на особистому рахунку, а друга половина розподіляється між найближчими родичами.

"50% належного йому грошового забезпечення зберігається на його особистому рахунку, а інші 50% – розподіляються між членами родини першої черги. Це дружина/чоловік, законні представники неповнолітніх дітей, діти з інвалідністю з дитинства, а також батьки, якщо вони не позбавлені батьківських прав", – перерахувала вона.

У разі відсутності родичів першої черги, виплати можуть бути перерозподілені іншим близьким особам — але за чітко визначених умов.

"Якщо членів сім’ї першого ступеня спорідненості немає і відсутнє особисте розпорядження, то 20% виплачується повнолітнім дітям, або рідним братам і сестрам, якщо їх законним представником був військовослужбовець".

З останньою категорією — братами й сестрами — можуть виникати юридичні нюанси, які адвокати трактують обережно.

"З розумінням цієї норми закону щодо рідних братів і сестер є складнощі. Ми її трактуємо зазвичай так: представник – це значить усиновлювач/опікун на підставі відповідних рішень суду або органів місцевої влади", – пояснила адвокатка.

Якщо родичі військовослужбовця перебувають на тимчасово окупованій території, реалізація їхнього права на отримання виплат у разі його зникнення буде вкрай ускладненою.

"Для них буде проблематично реалізувати це право, бо потрібно подати заяву на підконтрольній Україні території до будь-якого ТЦК та СП. Якщо ж вони набули громадянство РФ, тоді на виплати по безвісти відсутньому вони претендувати не можуть", — наголосила Єлизавета Коробейнікова.

Щодо одноразової грошової допомоги в разі загибелі, військовий також має можливість завчасно визначити, хто саме її отримає і в якому розмірі.

"При цьому закон не містить заборон, щодо вибору військовослужбовцем конкретної особи, на користь якої він/вона складає особисте розпорядження", – пояснила фахівчиня.

Це розпорядження не обов’язково має стосуватися лише членів родини — закон дозволяє призначити спадкоємцем будь-яку особу чи навіть організацію.

"Тобто, як і у випадку із заповітом, військовослужбовець може передати право на отримання одноразової грошової допомоги у разі його смерті або загибелі, не тільки членам сім'ї, визначеним законом, а й цивільним дружинам/чоловікам, друзям, благодійним організаціям тощо", – пояснила вона.

Водночас існує обмеження: незалежно від волі військового, частина грошей все одно має бути виплачена непрацездатним родичам.

"Єдине, що попри наявне розпорядження, не може бути обмежене право на частку непрацездатних дітей, вдівця/вдови та батьків. Вона має бути у розмірі не менше 50% від частки виплати, яка б належала їм за законом".

За словами адвокатки, розпорядження можна оскаржити, але це майже не дає результатів — ефективніше оскаржувати конкретні рішення органів влади.

"Теоретично можливо, але, на мою думку, це буде безрезультатно. Скоріше є сенс оскаржувати рішення, ухвалені суб'єктами владних повноважень – Міноборони України чи військовою частиною на підставі особистого розпорядження в тому числі", – підсумувала Коробейнікова.