Саміт президента США Дональда Трампа та кремлівського диктатора Володимира Путіна, а потім й зустріч голови Білого дому з українським лідером Володимиром Зеленським розпалили дискусії про гарантії безпеки для України. Видання The Wall Street Journal зазначило, що історія дає корисні уроки про те, що працює, а що - ні. 

В матеріалі зазначається, що Перша світова війна стала наочним прикладом небезпеки легковажного надання гарантій безпеки. В договорі 1839 року Франція, Велика Британія, Пруссія, Росія та Австрія пообіцяли захищати нейтралітет і незалежність Бельгії. В 1914 році стримуючий ефект договору катастрофічно провалився, коли Німеччина реалізувала план Шліффена - вторгнення в Бельгію з метою подальшого нападу на Францію. 

Вказується, що до Першої світової війни обіцянки більшості країн Європи захищати одна одну були умовними. До останнього кайзер Вільгельм II вважав, що зможе переконати Велику Британію не захищати Францію в разі нападу Німеччини, оскільки нечітко сформульована "гарантія безпеки" з боку Лондона не була підкріплена постійною військовою присутністю на території Франції. Вказується, що ця неоднозначність сприяла початку Першої світової війни. 

Тому, як йдеться в публікації, після Другої світової війни Захід став більш серйозно ставитися до безпеки. Коли на Східну Європу опустилася "залізна завіса" і Радянський Союз розпочав блокаду Берліна в 1948 році, країни Заходу в 1949 році утворили Організацію Північноатлантичного договору (НАТО). 

Вказується, що на той момент більшість не вірила, що гарні слова про взаємну оборону, навіть якщо вони зафіксовані в договорі, будуть достатніми для запобігання війні. 

Тільки після того, як США розмістили свої війська на постійній основі в Західній Німеччині, яка доєдналася до Альянсу в 1955 році, європейці почали відчувати себе в безпеці. 

Видання зазначає, що коли США надали Південному В'єтнаму гарантії безпеки через Організацію Договору Південно-Східної Азії (СЕАТО), вони не направляли військових до тих пір, поки бойові дії були вже в розпалі. 

 

Згадується, що в 1994 році США, Велика Британія та Росія дали Україні обіцянку, що в разі добровільної відмови від ядерної зброї на користь Росії, країні надаються гарантії безпеки. 

Як зазначає видання, це була слабка "гарантія", оскільки не обговорювалися методи її виконання та не було обіцянок матеріально захистити Україну в разі небезпеки. 

На думку видання, присутність іноземних військових сил на українській території має вирішальне значення для стримування. Вони необов’язково повинні бути в бойовому складі, це можуть бути інструктори чи спостерігачі.  

Вказується, що для України було б добре, якби США також відправили свої війська. Альтернативою може бути ідея Трампа надавати допомогу європейським військам, поки ті будуть перебувати на території України. 

Також, як йдеться в публікації, США можуть розмістити сили швидкого реагування та повітряні сили в сусідній з Україною Польщі. Ще Україна та США могли б підписати угоду, що передбачає постійне розміщення в Україні кількох сотень американських підрядників, які надаватимуть допомогу в забезпеченні протиповітряної та протиракетної оборони великих міст.