Хімічна "куля" Пауля Ерліха: друге століття на службі людству

Учасників медичного співтовариства Магдебурга 3 березня 1910 потрясло звістка про те, що найпідступніше венеричне захворювання – сифіліс – можна перемогти за допомогою ліків. Сенсаційну новину колегам оприлюднив психіатр Конрад Альт (Konrad Alt). Він зробив спробу лікування двадцяти семи пацієнтів, які страждали на небезпечну недугу, за допомогою медикаменту під назвою сальварсан (Salvarsan), наданого для клінічних випробувань його творцем – франкфуртським імунологом і хіміком Паулем Ерліхом. Поява цього препарату ознаменувало початок нової ери, коли інфекційні хвороби стало можливим перемагати за допомогою синтезованих медикаментів.

У пошуках речовини, яка б вступала в реакцію з бактеріями, але не впливала на тканини людини, Ерліх вирішив спробувати сполуки миш'яку. А в самій назві "сальварсан" злилися два латинські слова: "salve" ("здоровий") та "Arsenicum" ("миш'як"). Таким чином, запропонувавши сучасникам рятуватися "здоровим" миш'яком, німецький учений навмисне власне назвою препарату переломити ставлення до цієї речовини. Адже лікуватися миш'яком тоді нікому й на думку не спадало, – його боялися через надвисоку токсичність. Боротися з сифілісом протягом чотирьох століть намагалися за допомогою ртуті, при тому, що ефект така терапія давала сумнівний.

Збудником сифілісу є бактерія бліда спірохета, яка ледь помітна під мікроскопом. Власне, тому цю хворобу і розпізнали набагато пізніше за інші поширені інфекційні захворювання. Цей мікроб вражає шкірний покрив, слизові оболонки, внутрішні органи та системи. До появи сальварсану страшна хвороба нерідко спричиняла навіть такі страшні наслідки, як сліпота і божевілля, а за відсутності адекватної терапії призводила до летального результату.

Відколи іспанці "привезли" сифіліс з Південної Америки, мільйони європейців стали жертвами цього захворювання, яке безперешкодно проникало у всі соціальні верстви. У німецький список носіїв цієї "хвороби кохання" потрапили такі гучні імена, як Бетховен, Шіллер, Шопенгауер, Гофман, Ніцше. "Зіставляючи факти, приходиш до висновку, що сифіліс вражав третину населення. Поряд з туберкульозом це була хвороба воістину всенародного масштабу. Однак найбільший страх вселяв саме сифіліс", - свідчить історик медицини з Дюссельдорфа Ганс Шадевальдт (Hans Schadewat).

"Ми повинні навчитися відливати магічні кулі, здатні потрапляти в збудників хвороби", - любив повторювати Пауль Ерліх у процесі розробки чудо-ліків. Зі своїм колективом медиків хімік рік за роком випробовував і модифікував препарати, створивши в 1907 році заповітну речовину "606", що пізніше перетворилася на бренд "сальварсан" – це була шістсот шоста спроба на шляху до успіху. Препарат мав бактерицидну дію і діяв на активні форми спірохет, руйнуючи бактерії. Примітно, що вже будучи світовою знаменитістю, Ерліх з властивою йому скромністю характеризував свій успіх як "миг удачі після семирічних безуспішних спроб".

Однак, перш ніж запустити ліки у виробництво, потрібно підтвердити його ефективність клінічними випробуваннями. Громадськість підняла шум, вимагаючи негайно випустити на ринок медикамент, якого потребують мільйони людей, які перебувають під загрозою смерті. Через три роки, в 1910 році, дослідження довели дієвість "магічної кулі" Ерліха, після чого фірма Hoechst отримала світовий патент на виробництво сальварсану, а разом з ним - гігантський ринок збуту.

Однак спокою Паулю Ерліху це не принесло: невдовзі посипалися незліченні скарги на побічні дії ліків, які, як виявилося, зводилися до некваліфікованого застосування рятівного засобу. У 1915 році Пауль Ерліх помер, "сальварсанова війна" тоді вже зійшла нанівець, а ліки завоювали весь світ і використовувалися аж до початку застосування пеніциліну в 1940 році.

Сьогодні, коли дійсність кидає нові виклики людству, німецькі вчені за підтримки уряду, як і раніше, концентрують зусилля на боротьбі з венерологічними та інфекційними захворюваннями. Так, у 2016 році кабінет міністрів затвердив стратегію стримування СНІДу, гепатиту В і С, а також інших захворювань, що передаються статевим шляхом. Комплекс заходів, розроблений міністерствами охорони здоров'я та економічного співробітництва, передбачає створення до 2030 року інтегрованого плану протидії розповсюдженню статевих інфекцій. У його рамках профілактика, діагностика, дослідження та лікування захворювань розглядаються як єдина концепція.

Водночас Німеччина є багаторічним інвестором світових фондів боротьби з ВІЛ/СНІДом, малярією та туберкульозом. Лише за останні три роки сукупний внесок країни у світову скарбничку на ці цілі становить 800 мільйонів євро.