Ми зірвали механізовані штурми росіян: командир "NC13" про роль НРК в операції "Вівальді"

Підрозділ ударних наземних роботизованих комплексів "NС13" Третьої окремої штурмової бригади Третього армійського корпусу під час операції "Вівальді" застосував тактику десантування НРК у тил противника. Засновник і командир підрозділу Микола Зінкевич на позивний "Макар" розповів Армія FM, як виникла ця ідея, які завдання виконують роботизовані комплекси під час наступальних дій, як їх модернізують та чому тактику десантування назвали "Грифон". За його словами, роботизовані засоби вже стали повноцінним бойовим інструментом, який застосовується щодня.

— Пане Миколо, почнімо із самої операції "Вівальді". Яка роль вашого підрозділу ударних НРК "NС13" у цій операції? Які першочергові завдання перед вами стоять?

— Насправді, перед підрозділом "NС13" стоять дуже важливі й потрібні задачі для піхоти на сьогодні. Як уже заявляв командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький, і те, що в операції "Вівальді" НРК і БпЛА використовувалися в першу чергу, ішли, так би мовити, перед піхотою, а вже потім виконувала задачі піхота. Тому на нас були покладені такі задачі, як підтримка штурмових дій, здійснення штурмових дій, виконання диверсійних операцій в тилу противника та відволікання уваги противника на роботизовані комплекси. Також вже базово це логістика та евакуація, яку закривали інші підрозділи нашої бригади та корпусу.

— Ось ця операція із десантування наземних камікадзе в тил противника — вона перша в історії й виходить, що перша у світі. Все правильно?

— Абсолютно вірно. 

— Як взагалі виникла ця ідея? І в який момент ви зрозуміли, що реально можна її втілити?

— Насправді це не одиночна операція. Ми це називаємо вже такою окремою тактикою, яку ми застосовували протягом всіх епізодів "Вівальді" в смузі Третього армійського корпусу. Загалом ідея з'явилась досить давно, ще близько року назад. І якраз в листопаді 2025 року ми підійшли до неї концептуально. Ідея була така, те, що на полі бою вже застосовується БпЛА, так? На полі бою вже застосовується НРК. І було б круто якось їх поєднати між собою, тобто схрестити ці технології і використовувати в напрямку спільних задач. Тому десь так і з'явилось. Ми підібрали НРК, яке нам плюс-мінус підходило там по вазі і по розмірах. Трішки його модифікували, переробили. Робили з важким бомбером, протестували це все на полігоні, зрозуміли, що історія робоча, ось, і провели перші успішні задачі вже на полі бою. Ми це називаємо тактикою диверсійних операцій, тобто оце все робиться на глибину в тилу противника там від 10 км, тобто це вже повноцінне застосування. Коли зрозуміли, що все робоче, все працює, ми цю тактику так поклали в шухлядку, доповіли командуванню те, що така і така схема робоча у нас є, а командування Третього армійського корпусу насправді досить доцільно використали її під час наступальних дій в рамках операції "Вівальді".

— Що вдалося досягти цією операцією? Наскільки результативною та успішною вона була? І, зокрема, робота вашого підрозділу ударних НРК "NС13"?

— Якщо ми говоримо за десантування НРК, то насправді ми виконували дуже багато крутих уражень за допомогою цього. Ми маємо на рахунку ліквідований командний склад противника. Ми маємо ліквідовані командні пункти противника, багато точок зльоту БпЛА противника, а саме з підрозділів "Рубікон". Ми маємо навіть повноцінно зірвані механізовані штурмові дії противника. Був один епізод, коли ми десантувались в тилу, виїхали, так би мовити, на вільне полювання, знайшли декількох осіб противника, їх ліквідували, а виявляється, що в цей день цим логістичним маршрутом противник планував здійснити механізовані штурмові дії із залученням техніки. І ворог не розумів, що відбувається у нього в тилу, чому в нього помирають люди. Була така думка в противника, що там діє наша диверсійна група, тому всі ці штурмові дії йому прийшлось згорнути. А як ми всі добре розуміємо, такі штурмові дії не плануються один день, два чи тиждень. Багато часу витрачається на підготовку. Тому на нашому рахунку вже є зірвані серйозні операції ворога.

— До речі, після такого досвіду чи можемо ми побачити десантування НРК вже як окремий інструмент у майбутніх бойових операціях? Чи вдасться масштабувати такі дії у подальшій бойовій роботі підрозділу і, зокрема, бригади загалом?

— Ну, загалом в смузі Третьої окремої штурмової бригади цей інструмент повністю масштабований, застосовується на постійній основі, тобто там кожного дня у нас десантуються засоби в тил противника. Це вже повноцінний бойовий інструмент, який використовується щодня і приносить великі, великі результати. А далі це вже буде відбуватись масштабування на корпус і дай Бог, щоб на всі Збройні сили України.

— Ви розповідали про те, що насправді довго займає часу підготувати таку операцію. Які найбільші технічні виклики при підготовці НРК-камікадзе до десантування за тактикою "Грифон" ви можете назвати?

— Насправді, тут все полягає в плануванні. Будь-яка ударна операція успішна тоді, коли вона добре спланована. Тобто нам чітко треба розуміти, в яку зону ми будемо десантувати, які сили та засоби противника там є, якими маршрутами нам туди долетіти, щоб нас не зняли десь в повітрі. Ну і, звичайно, підготовка самих операторів. Це дуже важливо й у нас оператори постійно готуються і покращуються, прокачуюють свої скіли й так далі.

— А наскільки складно було синхронізувати роботу тих, хто задіяний в операції? Тобто як координується взаємодія між вашим підрозділом, Третьою штурмовою бригадою та бригадою безпілотних систем?

— Насправді, координація і комунікація у нас закладена на дуже і дуже хорошому рівні, ще, можна так сказати, ще спочатку, напевно, створення самої бригади. Я просто в бригаді з самого початку. І я пам'ятаю те, що завжди дуже і дуже багато старань віддавали для того, щоб налагодити дуже хорошу і чітку взаємодію та комунікацію. Тому з цим насправді у нас як таких проблем і немає. Підрозділи всередині Третьої штурмової бригади комунікують, взаємодіють ідеально. І те саме зараз вибудувано вже на рівні Третього армійського корпусу.

— Ще про модернізацію ваших НРК хочу розпитати. Як під час однієї з останніх операцій прийшла ідея модернізувати НРК саме двома болгарськими ручними реактивними протитанковими гранатометами Bullspike? Чому був саме такий вибір озброєння?

— Ну, скажу чесно, чому саме такий вибір, оскільки Bullspike простий в застосуванні, він має невелику вагу, і їх було на той момент достатньо на складах. Я і моя команда, яка зараз є там командним складом підрозділу "NС13", ми колишні піхотинці та штурмовики і добре розуміємось на різному виді озброєння, бачили неодноразово і використовували його в боях. Тому погляд ліг саме на Bullspike. Ось, вони мають хороший різновид боєприпасів, тобто вони існують як там кумулятивні, так і фугасні, фугасно-осолкові, термобаричні. Тому такий вибір ми і зробили.

— Цікаво також, наскільки складно оператору керувати НРК у бою, особливо на завершальних етапах операції, коли уже наближаєтесь до цілі?

— Ну, тут потрібно працювати зі стресостійкістю, з нервами, бо, звичайно, що вже під сам кінець операції, коли ти доходиш до цілі, або тобі треба зав'язувати бій з противником, тоді починають трішки грати нерви, трішки збивається координація і так далі. Але це постійна робота з особовим складом, його дисциплінування, відточення навичок на полігонах. І тут насправді ще важливо злагодити операторів між собою, бо ми давно вже не працюємо одиночними засобами. Якщо виконуємо задачі, то ми працюємо там від трьох, від чотирьох бортів одночасно. От. Тому це вже така повноцінна робота відділення виходить. Чи складно? Ну, складно, бо потрібно контролювати нерви та завжди тримати холодний розум.

— З якими найбільшими проблемами ви стикаєтеся, коли НРК працюють у тилу ворога? Можливо, наскільки заважає російський РЕБ і їхні роботизовані комплекси?

— Я вже протягом року хочу зіштовхнутися з їхніми роботизованими комплексами, але якось не виходить. Вони, можливо, це у нашій смузі, у них це не сильно поширено насправді. І якщо десь і потрапляють їхні НРК в об'єктив там БпЛА, то лише для логістики та в дуже-дуже одиночних випадках. Ось. Тому насправді ми вже давно готуємося до повноцінних роботизованих боїв між нами й противником. І ми особисто до цього готові. Що для нас стає найбільшою проблемою? Я не скажу те, що у нас є якісь прям проблеми, коли ми вже спланували операцію і готові її виконувати. Ми завжди прораховуємо всі ризики та можливі проблеми, але я думаю, що це більше може бути якась людська помилка або погодні умови.

— Можливо, ми щось у вас не запитали, а ви б дуже хотіли сказати і поділитися на загал, зокрема в ефірі Армія FM зі слухачами Армія FM. Маєте таку можливість зараз.

— Я б ще хотів пояснити, чому тактику застосування НРК з десантуванням з БпЛА назвали саме "Грифон". Ця тактика присвячена нашому бійцю Григорію, позивний "Грифон". Він зник безвісти у 2023 році під Андріївкою, що біля Бахмута. Під час штурмових дій він був кулеметником, він був дуже класною, крутою людиною і це наша така можливість помститися за свої втрати й за своїх людей. І насправді я думаю, він би був приємно вражений, дивлячись на те все, що відбувається, оскільки ми працюємо на максимальній роботизації фронту, тому що людське життя — воно безцінне, а роботи не кровоточать. Тому я б хотів би звернутись до усіх  командирів батальйонів, бригад і так далі. Якщо у вас є можливість розвивати напрямок НРК, шукайте для цього ресурс. Шукайте для цього людей і розвивайте, оскільки кожен відправлений робот в сторону противника — це збережене життя ваших бійців, ваших піхотинців і майбутнього української нації.