«Мільярд на смітті»: чому в Миколаєві будівництво сортувальної лінії обростає чутками та фейками

«Сміттєве» питання в Миколаєві актуальне в будь-який час і за будь-якої влади: боротьба за чистоту міських вулиць та дворів напевно не припиниться ніколи. В останні тижні на слуху новий аспект: будівництво сортувальної лінії ТПВ. Так-так, тієї самої, яку обіцяв молодий мер Олександр Сенкевич після своєї першої інавгурації на посаді. Може, обіцяв би й далі, але тепер особливої, «європейської» поведінки з відходами вимагає нове законодавство.

Було оголошено та проведено конкурс, визначено переможця — підприємство, яке побудує та обслуговуватиме цю саму лінію. Справа начебто дійшла до укладення договору і безпосередньо будівництва, але тут почалися якісь хвилювання, інформаційні вкиди про мільярдні втрати, чутки про чиїсь «високі» інтереси — загалом підкилимні ігри.

Разом з тим, якщо спитати у пересічного городянина, що таке ця сортувальна лінія, навіщо вона потрібна і що являє собою - більшість навряд чи мають поняття. Швидше за все, далекі від подібних знань навіть ті, хто сперечається на цю тему, затято доводячи невигідність чи навпаки, привабливість проекту. Щоб хоч трохи пролити світло на це питання, дізнатися, навіщо це треба Миколаєву і де ж «заритий» цей "втрачений мільярд", «Новини-N» вирішили поспілкуватися з директором фірми-переможця конкурсу на реалізацію проекту з будівництва сортувальної лінії Дмитром Гончаровим.

Розмова вийшла цікавою, а відповіді нашого співрозмовника - щирими. Почитавши інтерв'ю, мабуть, кожен зможе розібратися і по суті питання, і кому вигідно заплутувати городян незрозумілими заявами про збитки Миколаєва у разі реалізації проекту.

- Розкажіть про компанію, яку ви представляєте та яка стала переможцем у конкурсі на визначення суб'єкта господарювання, що займатиметься облаштуванням сортувальної лінії ТПВ.

- ТОВ «Вейст ту енерджі Ніко» було зареєстровано у 2021 році. До складу його засновників входять як юридичні особи, так і фізичні. Це загальнодоступна інформація, її можна переглянути на будь-якому спеціалізованому порталі. Один із засновників – компанія «ЛНК ресайслінг», що вже досить тривалий час займається видобутком біогазу на полігоні ТПВ у Миколаєві. Компанії-засновники працюють у сфері переробки вторсировини, тому і стратегічний напрямок створеної 4 роки тому ТОВ «Вейст ту енерджи ніко» також є робота з ТПВ.

-Є думка, що компанія була створена спеціально під проект сортувальної лінії ТПВ у Миколаєві…

- Компанія була створена для розширення мережі підприємств, які тривалий час працюють у сфері переробки відходів, тому коли був оголошений конкурс на цей проект, ми взяли в ньому участь — це наша сфера діяльності.

– У першому конкурсі не було учасників взагалі, у другому ви були єдиними. Чому ви подали заявку лише тоді, коли конкурс було оголошено повторно?

– Ми не встигли підготувати весь необхідний пакет документів.

- У Миколаєві питання будівництва сортувальної лінії ТПВ обговорюється давно, чому саме зараз, скажімо так, не в найлегший період, воно «стало рубом»?

- У 2022 році було ухвалено закон 2320-9 «Про поведінку з відходами». Цей закон враховує сучасні директиви ЄС і має на увазі ієрархію поведінки з відходами в громадах: не можна вже просто вивозити сміття на звалище, на кожному етапі потрібно по максимуму переробити, видобути всю можливу вторинну сировину, і тільки те, що залишиться, підлягає захороненню. Такий спосіб поводження з відходами неминуче з'явиться у кожному місті — цього вимагає не лише закон, а й здоровий глузд.

-Добре. Я думаю, рядові городяни не дуже чітко розуміють, що являє собою ця сама сортувальна лінія. Чи можете пояснити детально, що саме ви збираєтеся побудувати і навіщо це потрібно?

- Спробую (посміхається). Завантажений сміттєвоз приїжджає на підприємство, там є ангар, майданчик. Спочатку автомобіль заїжджає на ваговий комплекс, відбувається цифрова фіксація ваги.

Після цього сміття вивантажують, маніпулятор зсипає сміття у приймальну яму. Звідти відходи потрапляють на конвеєр, проходить через спеціальні подрібнювачі, де пакетоване і спресоване сміття ріжеться в загальну масу ТПВ.

Далі йде система сит, які поділяють сміття на фракції: дрібні та великі. Потім на конвеєрній стрічці співробітники компанії відбирають та сортують сміття за матеріалами – окремо пластик, папір, метал тощо. Конвеєрна стрічка закрита, немає запахів та антисанітарії.

Після цього відбувається пресування. Усі, що підлягає переробці, реалізується. Те, що не підлягає повторній переробці, наше підприємство вже самотужки вивозить на полігон ТПВ для захоронення.

В Україні вже є приклад, коли подібна лінія  працює: у Житомирі реалізували аналогічний проект ( на фото – прим.авт. ). Я нещодавно побував там, щоби врахувати при будівництві всі можливі нюанси: виявилося, не все так просто.

– Які, наприклад, нюанси?

– Наприклад, як виявилося, нам не підходить європейське обладнання, воно не призначене для роботи з нашими відходами – там надто багато датчиків, електроніки, все це постійно спрацьовує. У тому ж Житомирі використовували хорватське обладнання — купували цілком лінію сортування, встановлювали яку запрошені фахівці. Встановили, підключили - і лінія пропрацювала три години. Адже у нас сміття не відсортоване, там все змішане до купи: різноманітні харчові відходи, пластмаса, папір, метал, дерево і ще Бог знає що. Європейська автоматика цього не витримувала, постійно спрацьовувала, відбувалися вимкнення. Що у нас тільки не викидають...

- Первинне сортування сміття тими, хто його викидає, допомогло б вирішити цю проблему?

- Звісно, ​​допомогло б. По-перше, закон, про який я згадував вище, передбачає сортування відходів, до цього треба йти. Але якщо ми відштовхуємось від сьогоднішніх реалій, то це точно не станеться завтра. По-друге, потрібна інфраструктура для впровадження сортування споживачами, окремі логістичні шляхи — немає сенсу збирати сміття окремо, а потім складати в один сміттєвоз. Але до цього, схоже, ще далеко…

- То як же ви вирішуватимете цю проблему, з обладнанням? У нас у країні є виробники, які виготовляють "правильне" обладнання?

- Так. Прийняли рішення про об'єднання — частково обладнання буде європейське, частково — українське. Ті самі сита та конвеєрні стрічки виробляє українсько-німецьке підприємство «Олнова». У Житомирі частково замінили деталі, пристосували, прибрали деяку автоматику, датчики, сенсори. І на сьогоднішній день усе працює.

- Така лінія є лише у Житомирі?

- В Україні є сортувальні лінії ще, але якщо ми говоримо про такий інфраструктурний проект, де все в комплексі, то в Житомирі було реалізовано пілотний, перший проект. Наразі вони розглядають можливість того, щоб із останньої фракції, яка не підлягає переробці, робити компост. І після цього захоронювати буде потрібно лише 35% відходів.

- А у Миколаєві сортувальна лінія наскільки скоротить обсяг відходів, які потрібно вивозити на звалище?

– На початковому етапі їх обсяг зменшиться на 15%.

- Тобто захоронювати все одно будуть 85%? Це багато.

- По-перше, це 15% щомісяця. І треба розуміти, яке сміття будуть захоронювати — це переважно будуть харчові відходи — органічне сміття. По-друге, можна обладнати надалі додаткові вузли з переробки вторинної сировини. Наприклад, у нас у планах вироблення палива. Я розмовляв з представниками нашого «Миколаївоблтеплоенерго», вони двома руками «за» використання SRF (Solid Recovered Fuel), або тверде вторинне паливо, – це високоякісне паливо, отримане з ретельно оброблених відходів (паперу, пластику, текстилю, дерева). А ми зможемо таке пальне створювати та співпрацювати з ними. Згодом можна також прийти і до компоста, як у Житомирі. Головне - почати.

- У принципі, захоронення харчових відходів справді звучить не так страшно. А що ще отримає Миколаїв від появи такої лінії, окрім більш екологічнішої утилізації сміття?

- По-перше, зменшення кількості сміття, яке щодня захоронюють на нашому полігоні твердих побутових відходів (ТПВ). Це перший крок на шляху до циркуляційної економіки. Це подовжить життя міського полігону ТПВ на багато років. По-друге, місто отримає 10% від доходу за реалізовану вторсировину, яку було вилучено зі сміття. По-третє, буде створено близько сотні нових робочих місць. Крім того, ви бачите, наскільки тісно зараз Миколаїв працює з іноземними партнерами. Реалізація проекту стане додатковою умовою, на яку дуже уважно звертають увагу західні компанії – застосування максимально екологічних технологій у місті. Насправді, для закордонних партнерів політика поводження з відходами є дуже важливою — ті, хто побував у Європі, це добре знають. Тому реалізація проекту по сортувальній лінії — це не просто перший крок до максимально можливої ​​переробки відходів, а й своєрідне «зелене світло» для інвесторів та друзів міста. Крім того, варто говорити про те, які наслідки настануть для Миколаєва, якщо питання поводження з ТПВ не буде вирішено з урахуванням сучасних тенденцій.

– А які це наслідки?

- Це невиконання закону України, насамперед це передбачає санкції для територіальних громад. Можливо, буде збільшено екологічний податок та й у принципі закони треба виконувати. До того ж не забувайте, що термін експлуатації міського полігону ТПВ минув, його доводиться продовжувати, тому потрібно максимально зменшувати обсяг сміття, що вивозиться туди — Миколаїв буде змушений будувати новий полігон, а це величезні вкладення вже з бюджету.

- Давайте поговоримо про конкурс, у якому ваше підприємство стало переможцем – крім вас ніхто не виявив бажання побудувати та обслуговувати сортувальну лінію. Однак за мінімального прохідного балу 40 ви набрали 41 з максимально можливих 75. Чому так мало? Може були якісь безглузді вимоги? Чи ви в чомусь відстаєте?

- Почнемо з того, що ми не гналися за дутими цифрами, аби показати, які ми чудові. Конкурс — це добре, але наше завдання було підготувати всю документацію, провести підрахунки і насамперед для себе зрозуміти нашу спроможність і готовність реалізувати даний проект. Що ж до умов, то були, звісно, ​​дивацтва. Наприклад, однією з умов була «наявність обладнання». Йдеться про той самий конвеєр, подрібнювачі, різнокаліберні сита і т. д., про які я говорив вище. Тобто, за логікою організаторів конкурсу, ми мали вкласти величезні суми у закупівлю необхідної техніки та обладнання, а потім виходити на конкурс. А що робити зі всім цим залізом, якщо раптом конкурс програєш? Це ж мільйонні збитки! Можна було, звичайно, купити якусь стрічку конвеєрну для видимості і показати: ось, у нас є обладнання, ставте нам високі бали! Але навіщо? У нас не було в планах «ловчити» якимось чином. Ми реально показували ситуацію на підприємстві: наші плани та наші можливості. Водночас ми отримали досить високий бал завдяки тому, що у нас в оренді є земельна ділянка поруч із полігоном — саме там можна побудувати ангар та облаштувати лінію сортування.

– До речі, наявність дільниці біля полігону у деяких депутатів викликала підозру: мовляв, заздалегідь знали, що виграєте конкурс, та орендували територію.

- По-перше, ця ділянка у нас в оренді вже три роки. Повторюся: засновники ТОВ «Вейст ту енерджі ніко» займаються бізнесом з переробки вторинної сировини, компанія «ЛНК ресайслінг» давно займається видобутком біогазу на полігоні, тому звичайно, з перспективою на розширення, ми орендували землю. По-друге, а що в цьому поганого? Заздалегідь орендували ділянку, розуміючи, що рано чи пізно тему сортування відходів буде реалізовано. Зауважте, всі ці три роки ми справно вносили орендну плату за цю ділянку. Що ж у цьому протизаконного?

- Один із депутатів, Федір Панченко, - той самий, який наполіг на підготовці проекту рішення про відмову у укладенні з вами договору, натякнув, що ви виграли на основі красивого реферату - показали картинку, нічого не маючи…

- Ну так, зробили гарний реферат, а потім, ґрунтуючись на ньому, інвестували величезну суму у будівництво ангару та сортувальної лінії. Це сарказм, якщо що. Знову ж таки, якщо ми виграли на підставі «реферату», то тут питання лише до тих, хто розробляв та затверджував умови конкурсу, — ми надали те, що потрібно.

– А як проходив конкурс? Чи були якісь засідання відкриті?

- Ні, ми подали документи, а потім нам надійшло письмове повідомлення, що ми набрали необхідну кількість балів.

-Добре. Питання, яке хвилює кожного городянина — чи зміниться тариф на вивіз сміття після впровадження сортування ТПВ?

- Безперечно. Хоч би хто був виконавцем цієї послуги — ми чи будь-яке інше підприємство, у тарифі на вивіз сміття обов'язково з'явиться складова витрат на сортування відходів. Лише коштів, отриманих від реалізації вторсировини, для функціонування підприємства буде недостатньо. Встановлюватиме тариф виконком Миколаївської міськради. Ми, у свою чергу, вирішили, що орієнтовно на одного мешканця багатоквартирного будинку тариф на сортування сміття становитиме 17-18 гривень з особи на місяць. Це та ціна, яку мешканці заплатять за покращення, зокрема, екологічної ситуації. Наведу такий приклад: періодично на полігоні виникають пожежі. Серед іншого, горить і пластмаса. У процесі горіння пластмаси виділяється діоксин - отруйна речовина, безпорогової дії, сильний канцероген. Продукти горіння йдуть на місто – насамперед на Намив і Ліски – і люди всім цим дихають. Так от, у результаті сортування відходів практично вся пластмаса буде зі сміття вилучена і у разі пожежі діоксинова небезпека людям більше не загрожуватиме. Місто зможе залучати проекти із зеленої економіки — якщо ми станемо на цей шлях, то інвестори отримають сигнал до того, що Миколаїв готовий працювати у цьому напрямку.

- Добре. Ви виграли конкурс, а що далі? Тепер почалися якісь незрозумілі хвилювання в інформаційному просторі з приводу укладання договору з вами. Ви зверталися з цим питанням до організатора конкурсу, до міської влади?

-Ми написали листа на ім'я Миколаївського міського голови Олександра Сенкевича, запитали. Закінчується встановлений умовами конкурсу тримісячний строк, у який має бути підписаний договір. За цей період питання так і не було винесено на розгляд сесії міськради. Ми не можемо рухатися далі.

- А із чим ви пов'язуєте те, що депутати висловлюють сумніви, називають якісь мільярдні цифри збитків? Той самий депутат Панченко, який відкрито пропонує винести проект рішення про відмову від укладання з вами договору. У чому суть ваших розбіжностей?

- У мене з депутатом Панченком немає розбіжностей. Навіть не припускаю, у чому суть претензій. Може є на увазі якесь інше підприємство, якому вони хочуть віддати проект.

- Хтось із депутатів намагався з вами зв'язатися?

-Ніхто з депутатів не намагався вийти на зв'язок, ніхто не ставив запитань. Були лише негативні викиди до інформаційного простору з боку депутатів у телеграм-каналах. Виходячи з цього, ми надіслали листа міському голові з проханням дати нам можливість представити депутатам наш проект — з цією метою 20 серпня пройшла онлайн зустріч, під час якої я максимально відкрито та доступно пояснив, хто ми і що хочемо зробити. Судячи з хвилі негативу, який полився в телеграм  каналах після, нікому це з самого спочатку особливо не було потрібно, і ніхто не хотів розбиратися в деталях.

-З'явилася також інформація, що ви нібито тиснете на депутатів, вимагаючи голосування за підписання з вашим підприємством договору. Ви їх не лякали, не намагалися підкупити?

- Мені здається в цій ситуації підкупляти повинні нашу компанію, щоб ми таки брали участь у цьому проекті та вкладали гроші в наше місто під час війни.

- Один із аргументів ваших опонентів: цей проект місту не вигідний.

- Виходячи з цього коментаря у мене виникає припущення: мабуть, людина має як мінімум досвід роботи з вторинною сировиною і в неї є свої думки та ідеї з приводу того, як зробити так, щоб було вигідно. Тоді я маю запитання: а чому до сьогодні нічого не було зроблено в цьому напрямку? Хоч якось: вигідно чи невигідно. Міркувати про те, вигідна чи не вигідна в принципі лінія по сортуванню ТПВ місту взагалі не доводиться: є вимоги закону. Чи питання у тому, що саме ми щось робимо невигідне для міста? Справа в тому, що міська рада замовила та виконала техніко-економічне обґрунтування цього проекту, і, вивчивши результати, було прийнято рішення про винесення проекту на конкурс. Тобто місто прийняло для себе рішення, що саме їм вигідніше: робити самим або залучити інвестора.

- У договорі прописаний термін дії – 25 років. Чому такий термін і чи можна зробити менше?

– Це досить стандартний термін для інфраструктурних проектів у сфері роботи з відходами, і він обумовлений тривалістю амортизації обладнання. За умовами конкурсу ми могли вибрати кілька варіантів: якби ми обрали, що договір підписуємо на менший термін, то могли б здобути більше балів. Але ми обрали 25 років, бо хочемо бути впевненими, що окупимо проект. Ми не приховуємо, що хочемо працювати і заробляти, адже ми вкладаємо гроші. Ще один аспект. Якщо цей проект буде не на 25 років, а на 10, то ми повинні в строк 10 років закласти окупність проекту. Це означає, що тариф за наші послуги буде вищим. 25 років дозволяють нам розраховувати на стабільну роботу та окупність. Другий момент. Допустимо, договір підписано на 5 років, на рік. Взагалі цікаво виходить: ми збудували ангар, закупили та встановили обладнання, а потім розбираємо та уносимо? Чи ми маємо продати цю лінію новому переможцю конкурсу?

- А що це за мільярд, який місто нібито втратить, якщо ви прийдете та облаштуєте сортувальну лінію? У телеграм-каналах теж пройшло таке дивне повідомлення.

– Я теж не зовсім розумію. Але, судячи з усього, ці 18 гривень тарифу за сортування сміття помножили на 400 тисяч населення Миколаєва і на 12 місяців і на 25 років. Це ті гроші, які підприємство теоретично може отримати за сортування сміття за 25 років. Але це не прибуток, і це не гроші, які дає підприємству бюджет. Це витрати на існування лінії по сортуванню сміття, як є витрати на вивіз сміття та його поховання, за 25 років це теж мільярди, якщо так можна вважати.

– У чому втрата для міста?

– Не знаю. І окремо щодо того самого мільярда. Наразі у Телеграмі гуляє інформація, що у Миколаєві фірма з одним працівником виграла підряд на 1,2 млрд грн. Це абсолютна маячня. Це не тендер на якусь космічну суму, це був конкурс на право збудувати сортувальну лінію. Там немає виділення бюджетних коштів, ніхто нам нічого не платить! Загалом, від слова зовсім. Навпаки, це ми готові вкласти 200 мільйонів гривень, щоб реалізувати цей проект у Миколаєві. Це партнерство з містом, де інвестор вкладає кошти в проект, а потім протягом довгого терміну повертає свої інвестиції і отримує, зрештою, прибуток.

Хочете, наведу приклад? Приватний підприємець хоче збудувати станцію СТО з нуля, де працюватиме 10 осіб. Він надає документи, що дозволяють будівництво. У нього в цей час є будівельники? А автослюсарі та адміністратор СТО? Ні. Але він має фінансовий ресурс, або він знає, де його взяти, і є бажання. Коли він отримує дозвіл - з'являються будівельники, які будують приміщення. Він закуповує обладнання та встановлюють його монтажники, яких на першому етапі не було. Після того, як усе збудовано, він наймає 10 автомеханіків і у фірми з'являються співробітники. Це проста логіка реалізації інвестиційного проекту з нуля. Так і тут.

Я проводив презентацію і депутатам казав, що у нашому проекті передбачено інвестиції, орієнтовно 200 млн. грн. Це, на мою думку, досить великі кошти, хоча за реакцією окремих депутатів я зрозумів, що в їхньому розумінні – це копійки. Чесно, не знаю. Чи може місто зараз за короткий термін витратити такі кошти на сортувальну лінію, забравши їх з інших напрямків — ремонту доріг, комунікацій, дахів будинків?

А ці 1,2 млрд. грн., як я вже пояснив, це сума, яка теоретично може бути сплачена за послугу сортування сміття за 25 років – за умови, якщо буде ухвалено тариф, зазначений у нашому техніко-економічному обґрунтуванні проекту. За рахунок цього тарифу ми обслуговуватимемо цю сортувальну лінію, сплачуватимемо податки, електроенергію, зарплати співробітникам, заправлятимемо техніку. Тому зараз це взагалі виглядає, як те, що ми хочемо поділити те, чого немає.

Тому ті, хто вже починає рахувати прибуток на 25 років уперед, чинять як у відомому прислів'ї про шкуру невбитого ведмедя. Пам'ятаєте? Ведмедя ще не вбили, він ще гуляє десь у лісі, а мисливці пересварилися, намагаючись поділити його шкуру. У даному випадку навіть гірше: фігурально висловлюючись, ведмедя ще й у природі немає, він не існує, а деякі депутати вже поспішають поділити його шкуру – і дорікають нам, що ми хочемо забрати собі забагато. Адже на практиці може вийти так, що й нічого не вдасться заробити - з урахуванням того, в якому нестабільному світі, що важко передбачається, ми живемо. Бізнес – це завжди ризик. Тому в цьому випадку ризикуємо лише ми: вкладаємо чималі гроші, сподіваючись колись отримати прибуток. Але його може не бути. І напевно саме тому місто не захотіло ризикувати бюджетними коштами, а провело конкурс для приватних інвесторів.

Одним словом, тут явно йдеться про маніпуляцію, про інформаційні вкиди, які не мають нічого спільного ні з реальною ситуацією, ні з економічними розрахунками.

- А як щодо інформації, що вас «просуває» і «лобіює» екс-глава Миколаївської облради та нинішня голова Держагентства з енергоефективності Ганна Замазєєва?

- Я, як директор ТОВ Waste To Energy Niko, де працюю з лютого 2025 року, можу спростувати твердження, які публікуються анонімами про якийсь там лобізм з чийогось боку. Які б прізвища хтось не вигадував. Запросили мене на посаду директора підприємства власники ТОВ «ЛНК ресайслінг». А з головою агентства Держенергоефективності, про яку і ви згадуєте, я познайомився значно пізніше – під час одного із публічних заходів. Точно можу сказати, що це було вже після того, як компанія, яку я очолюю, взяла участь у конкурсі та виявилася єдиною на ньому. Під час нашого недовгого спілкування, а це було спілкування з питань стратегії та планів роботи такого консультативно-дорадчого органу як офіс декарбонізації, тема сортування сміття в Миколаєві взагалі не порушувалася жодного разу. І, я думаю, їй навіть не було про неї відомо до останніх тижнів – до того, коли це все почало нагнітатися інформаційно.

Я маю досвід роботи з управління проектами в різних сферах, у тому числі в освітній та житлово-комунальній. І так, я є експертом у Миколаївському офісі декарбонізації - консультативно-дорадчому органі, який веде просвітню та інформаційно-консультаційну діяльність,

Чесно кажучи, мені неприємно читати, що я якийсь «фунт» чи «підставна особа».

У мене три вищі освіти, у тому числі «Публічне управління та адміністрування». Працював на керівних посадах низки зарубіжних та українських підприємств: INGA LLC, PivdenAgroTech LLC, європейському відділенні Sabo Logistics LLC (Вілмінгтон, США). Маю навички фандрейзингу, проактивного підходу до управління проектами, які одержав, працюючи як постійний експерт у Ukraine Support Team, реалізовував проекти з Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Ucbi у різних регіонах України. Також, я маю досвід роботи з Офісом з впровадження ефективного регулювання (BRDO). В даний час пишу докторську дисертацію на тему «Адаптивні механізми управління інноваційним підприємництвом в Україні».

Загалом, я маю досвід і маю знання, які можуть допомогти громадам Миколаївщини розвиватися та залучати до співпраці різні структури, у тому числі й міжнародні. Я в житті всього досяг сам. Може тепер чекати інформації, що мене в BRDO, Ukraine Support Team чи американські компанії теж влаштовували Сенкевич, Кім, Замазєєва, Шмігаль, може сам Трамп з Урсулою Фон дер Ляйєн?

-Припустимо, що на сесії не проголосували або не винесли питання на розгляд, і конкурс виявився недійсним. Окрім вас охочих не було, ви, побачивши, як це все у Миколаєві відбувається, теж розвернулися та пішли, наприклад, до Чернігова. Що це означає для міста?

- Це означає, що оскільки черги з тих, хто горить бажанням вкласти гроші в подібний проект, не стоїть, місту доведеться реалізовувати його за бюджетні гроші, щоб виконати вимоги закону. Ну, чи знову шукати підприємство, яке погодиться побудувати для них цю лінію, і також отримуватиме тариф за сортування. Думаю, процес ще на кілька років затягнеться. Тільки, напевно, це вже буде «правильне» підприємство, яке влаштує тих, хто запустив усі ці фейки про «тендер на мільярд».

- А як ви як підприємець, з погляду ведення бізнесу, оцінюєте такий підхід до роботи з боку міської влади? Коли вам дають умови конкурсу, ви їх виконуєте, перемагаєте, а потім виявляється, що все одно ваше підприємство не таке?

- Це по суті неправильно. Ми отримуємо затримку у підписанні договору через те, що люди, які розробляли проект та голосували за його затвердження, після конкурсу починають розбиратися та говорити, що щось було неправильно. Це однозначно репутаційний удар по міській владі та поганий приклад для інших інвесторів. Інвестори, які захочуть прийти до міста, ретельно вивчатимуть усі нюанси. Шила в мішку не приховаєш - і дана історія з невдалим конкурсом не пройде повз їхню увагу. І може стати приводом для серйозних сумнівів інвестора: а чи варто вкладати гроші у місто, де будь-якої миті можуть усі «переграти».

Мені, як людині, яка народилася і живе в Миколаєві, і яка хотіла б працювати на благо рідного міста, буде неприємно відкривати та розвивати підприємство в іншому регіоні.