Штурмові війська в Україні: навіщо їх створюють і чому називають особистою гвардією Сирського?

В Україні буде новий рід військ. Про це оголосив безпосередньо президент Володимир Зеленський. Хто такі українські штурмовики і чому їх називають "особистою гвардією" та "пожежною командою" головкома ЗСУ Олександра Сирського?

Станом на вересень 2025 року в Україні існують такі види і роди військ: Сухопутні, Повітряні, Військово-морські, а також Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку плюс Сили Тероборони, Сили безпілотних систем, Сили спеціальних операцій, Медичні сили, Сили підтримки і Сили логістики.

Кожен з цих військових організмів має власне командування, бюджет і певний рівень автономності.

Тепер до них додаються ще Сили штурмових військ. Рішення про це вже ухвалене, лишилось дочекатися реалізації його на практиці.

"Будемо зараз робити окремі штурмові війська, прийнято це рішення. Зараз все готується, і я думаю, десь тиждень — десять днів і все буде працювати. Сучасні штурмові війська із дроновою складовою, з усім іншим", – заявив президент Володимир Зеленський 20 вересня.

Навіщо це робиться? І чому створення цього органу військового управління вже викликало критику як серед цивільних, так і всередині Сил оборони?

"Іграшка Сирського"

Окремі штурмові підрозділи, тоді – батальйони, з'явились в Україні приблизно рік тому. Їх дебютом була участь у Курській наступальній операції, а також в контратаках біля Покровська. Вже тоді стало відомо, що це "дітище" головкома Олександра Сирського, результатом дій і ефективністю якого він цілком задоволений.

"Це іграшка Сирського, тому що вони підкоряються напряму тільки йому", – каже ВВС News Україна співрозмовник, наближений до військового керівництва Сил оборони.

За його даними, ідея створити "особисту гвардію" з'явилась у головкома влітку минулого року, коли Сирський неочікувано стикнувся зі спротивом деяких командирів Десантно-штурмових військ, які не розуміли доцільності Курської операції.

Публічно відомо про один такий випадок – звільнення в липні 2024 року командира однієї з найбільш боєздатних 80-ї бригади ДШВ Еміля Ішкулова. Той згодом пояснював, що причиною стала його відмова виконати "нереалістичну задачу", яку поставило керівництво.

Джерела ВВС кажуть, що насправді свої сумніви щодо операції на Курщині висловлювали і інші командири ДШВ. Сирському довелося особисто їздити до них і вмовляти виконати це завдання.

"Для нього це був дуже поганий досвід. Ця психологічна проблема для нього існує досі. Він така людина", – вважає співбесідник.

Виходом із ситуації для головкома стало створення абсолютно лояльних штурмових підрозділів, які готові виконувати найскладніші завдання, в тому числі і на території РФ, без жодних зайвих питань.

Початковий успіх наступу на Курщині, вдалі контратаки біля Покровська дали командуванню ЗСУ впевненість в правильності такого кроку. Штурмові батальйони збільшилися до полків, отримали стабільно високе забезпечення зброєю, боєприпасами і людськими ресурсами та все частіше почали використовуватись на фронті в якості "пожежної команди".

За рік "пожежі" довелося гасити не лише на Курщині і біля Покровська, але й на Сумщині, Харківщині, Дніпропетровщині і в Запорізькій області. Штурмові полки також застосовувались для прориву кордону в російській Бєлгородській області.

Лояльність Сирському штурмові війська показали не лише на полі бою. Коли в травні 2025 року екскомбат 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" Олександр Ширшин через соцмережі звинуватив командування в "дебільних задачах" і подав рапорт на звільнення, його жорстко розкритикували в першу чергу саме штурмові полки.

"Його (Ширшина. – Ред.) управління замість результатів постійно закінчується провалами. Все, на що він спроможний, — це критикувати і перекладати відповідальність", – йшлося в дописі пресслужби 425-го штурмового полку "Скеля".

Пояснення Сирського

Головнокомандувач апелює до високої ефективності, яку продемонстрували за цей рік штурмові підрозділи. Саме тому вони обов'язково мають масштабуватися до окремого роду військ, вважає він.

На його думку, їх не можна приєднувати до Десантно-штурмових військ, бо, попри схожість назв, вони зараз виконують абсолютно відмінні функції на полі бою.

"Десантно-штурмові війська – це, так би мовити, елітна піхота. Це частини, які можуть вести наступ, оборонятися, проводити глибокі рейдові дії. І, як правило, їх використовують на найбільш важливих ділянках фронту, де сильний противник зосереджує найбільші свої зусилля. Вони мають свої смуги оборони", – пояснював головком під час спілкування з журналістами 25 вересня.

А от штурмові війська, за його визначенням, це "підрозділи швидкого реагування". Головна їхня риса – те, що вони мобільні.

"Водночас їм не призначаються якісь постійні ділянки, класичні смуги ведення оборони чи наступу. Вони діють там, де найважче", – зауважує головнокомандувач.

У наступі Штурмові війська використовуються, як правило, у складі передових загонів, вони протискають першу смугу оборони противника і забезпечують введення в бій десантних або загальновійськових бригад чи батальйонів.

Сирський запевняє, що про популярність штурмовиків свідчить те, що кожен комбриг або командир корпусу "просить на допомогу саме штурмові підрозділи, особливо там, де дійсно відбуваються активні бойові дії".

Що стосується прямого підпорядкування, то начальник штабу 425 ОШП з позивним "Орел" каже, що на практиці це виглядає не зовсім так.

"Ми зараз в прямому підпорядкуванні головнокомандувача в разі виконання бойових завдань. А в звичайний час – через Командування сухопутних військ", – сказав він ВВС.

За його словами, пряме підпорядкування Сирському означає, що він може давати вказівки щодо певних проблемних питань на фронті. В іншому випадку штурмові підрозділи могли б стикнутися з некомпетентними наказами командувачів бригад, до яких вони придані, вважає "Орел".

"Якби ми були, наприклад, в підпорядкуванні якоїсь бригади, то командування деяких бригад не володіє повною мірою обстановкою на фронті і вони можуть давати накази, щоб виправити свої якісь огріхи, де вони недопрацьовують. Найчастіше так і було раніше, поки ми були в підпорядкуванні певних органів військового управління, а не головкома", - каже "Орел".

Хто буде командувати

З високою долею вірогідності командувачем нового роду військ стане полковник Валентин Манько. Зараз він очолює управління штурмових військ.

На цю посаду він перейшов з керівництва 33-го окремого штурмового полку, який воював на Курщині, Харківщині і Донеччині.

На війні Манько ще з 2014 року, а до цього займався аграрним бізнесом. Після російської агресії в Криму і на Донбасі він доєднався до Добровольчого українського корпусу "Правий сектор", який вів активні бойові дії на Донеччині. Після участі в АТО двічі намагався потрапити до Верховної Ради як депутат.

Але в 2015 році він потрапив в кримінальний скандал. Валентина Манька звинуватили в розбійних нападах на приватні підприємства в Донецькій області. Декілька місяців він навіть був в розшуку Інтерполу. Зараз командувач штурмовиків називає ті події політичними розбірками і відкидає свою причетність до кримінальних справ.

У 2018 році Манько очолив Державну службу у справах ветеранів війни та учасників АТО. З початку повномасштабної війни як доброволець доєднався до ЗСУ, а у 2024 році отримав звання Героя України.

В інтерв'ю ВВС News Україна Валентин Манько каже, що створення окремого роду Штурмових військ не передбачає їх розширення. Це фактично буде унормування і так існуючого в ЗСУ стану справ, наголошує він.

"В нас нічого взагалі не зміниться. Наша база – це полки (за даними ВВС, в штурмових військах не менше шести полків) і декілька батальйонів, а також 5-та штурмова бригада, що працює з нами. Кількісно наші війська не зміняться, може лише об'єднаються певні батальйони в окремі полки", – сказав Манько.

Що стосується подальших планів, то майбутній командувач Штурмових військ каже, що вже розробив план, як перевести українську оборону "з пасивної в активну".

За його задумом, на всіх ключових ділянках фронту мають бути присутні штурмові підрозділи, які постійно будуть вести активні дії і переміщуватися в смугах оборони. На його думку, це суттєво знизить рівень втрат в ЗСУ і загальмує противника.

Критика цього рішення

Створення Штурмових військ, попри їх ефективність на фронті, викликало також публічну критику.

Наприклад, військовий аналітик групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець каже, що замість "штурмових" було б доречним і своєчасним створити "стабілізаційні війська".

"За замовчуванням, будь-які війська повинні вміти на тактичному рівні - як атакувати (штурмувати), так і оборонятися. Тому справа не в назві чи якихось літерах в ній, а у функціональному призначенні того чи іншого роду військ на практиці. В першу чергу в оперативному відношенні…", – зауважив він.

OSINT-проект DeepState пише про "розмивання" ролі Десантно-штурмових військ після створення окремих штурмових.

"Найкращим, на нашу думку, був би варіант перетворення ДШВ з усією своєю системою та ресурсами на штурмові війська, включаючи наявні штурмові полки в рід військ, сформувавши з нього окремий корпус, який продовжить свою діяльність в одній екосистемі", – сказано в дописі організації.

Однак основний лейтмотив публічної критики – це те, що результативність цих підрозділів нібито напряму пов'язана з жорстким стилем командування і непомірно високими втратами.

Українська влада не публікує офіційної статистики втрат військових і лише зрідка її озвучує. Востаннє Володимир Зеленський називав повну цифру в лютому 2025 року. Він сказав, що загинуло 46 тисяч українських військових, поранення дістали 380 тисяч бійців.

У серпні він ще називав денну кількість втрат - 18 загиблих, 243 поранених, 79 зниклих безвісти - це утричі менше за росіян. Скільки з них припадає саме на Штурмові війська – невідомо.

Але при цьому колишня представниця парламентського комітету з нацбезпеки і оборони, депутатка Мар'яна Безугла використала фразу "м'ясні штурми", коментуючи дії українських штурмових військ.

Воєнна кореспондентка Анна Калюжна також заявила про великі втрати серед штурмовиків. Вона процитувала слова декількох офіцерів ЗСУ, які спостерігали за роботою штурмових полків на полі бою.

"Офіцери з різних підрозділів розповідають, що деякі командири цих полків не соромляться говорити в розмовах фрази на кшталт: "Сьогодні 100 покладу, завтра ще 100 дадуть", – написала журналістка.

Мова йде про те, що саме штурмові підрозділи мають пріоритет в отриманні поповнення з мобілізованих, тому начебто можуть дозволити собі втрачати велику кількість бійців під час штурмових дій.

Більше того, Калюжна вказує, що в цих полках бійців змушують йти в штурми, погрожуючи жорстким покаранням за непокору.

Військовий аналітик та історик Михайло Жирохов підтверджує інформацію про високі втрати.

"Я можу сказати, що у штурмових підрозділів втрати колосальні. Вони більші за середні. В мене немає під рукою конкретних цифр, але я відпрацьовую некрологи для музейного проєкту по загиблих і там це дуже чітко видно", – сказав він ВВС.

В деяких випадках життя мобілізованого на фронті після потрапляння в штурмовий полк складає лише декілька місяців, говорить експерт.

"Це не камікадзе"

Однак у командування штурмових підрозділів протилежна інформація.

Полковник Валентин Манько пояснює, що насправді більших втрат зазнають ті українські частини, які стоять в обороні, ніж ті, які атакують противника.

"Чим ближче ми до противника, тим менше він завдає нам вогневого ураження. Відповідно втрати зменшуються", – каже він.

Як приклад він наводить ситуацію в Міловому на Харківщині. За його словами, там один підрозділ штурмовиків зазнав втрат, але знищив два батальйони російської армії. В підсумку втрати були 1 до 20, наголошує він.

"Що таке "м'ясний штурм"? Припустимо, противник проривається на якомусь напрямку, знищує наші бойові порядки і захоплює територію. Ми маємо вступити з ним в бій. Уявить, що зробили б це не ми, а зробила це піхота. Ви розумієте, що спеціально навчені війська зазнають набагато менших втрат, ніж якби послали туди звичайну піхоту? Тому навпаки, нам треба сказати "дякую" за те, що ми зменшуємо всі ці втрати", – пояснює Манько.

В найкращому штурмовому полку - 425 ОШП "Скала" - теж заперечують інформацію про "високі втрати". Там кажуть, що хороша підготовка бійців мінімізує втрати на полі бою.

"Втрати, звісно, є. Але я не сказав би, що вони максимальні, що вони завеликі. Ми проводили свою аналітику і виявили, що є в деяких механізованих бригадах втрати ще більші, ніж у нас, але ці підрозділи не показують жодного результату. Це все через те, що ці бригади не готують свій особовий склад, немає належної підготовки", – каже начштабу полку "Орел".

Крім того, останнім часом все більше значення приділяють використанню безпілотників, а не людей на полі бою, додає він. За його словами, тактика дій штурмовиків ЗСУ зараз полягає в тому, щоб "по-максимуму зробити так, щоб військовослужбовець мінімум вступав у вогневий контакт з противником".

Головком Олександр Сирський закликає не вважати українських штурмовиків "смертниками".

"Штурмовик – це не камікадзе. Це сміливий воїн, патріот, який за покликом душі й серця йде в ці війська. У них є своя тактика, своя ідея, своя підготовка", – заявив він.

За його словами, що десантники, що штурмовики зазнають у наступі приблизно однакових втрат і вони "суттєво нижче", ніж у противника. Рівень втрат в штурмових полках ЗСУ він не назвав.

Секрет ефективності

Якщо дійсно рівень втрат серед штурмовиків перебуває на "допустимому рівні", то як тоді цим підрозділам вдається проводити надзвичайно ризиковані і часто успішні операції з відбиття позицій і звільнення окупованих сіл?

В командуванні штурмових військ кажуть про акцент на якісній підготовці військових.

Для цього вони мають власні полігони, навчальні центри, тренуються в спеціальних умовах, постійно аналізуючи дії противника. Крім того, вони не мають проблем із забезпеченням зброєю і боєприпасами під час навчання.

Це дійсно суттєво відрізняється від умов, які є в більшости навчальних центрів Сухопутних військ.

"Коли військовослужбовець підготовлений – фізично, морально, забезпечений максимально зброєю та індивідуальним захистом, а на полі бою його підтримують "пташки", бомбери, артилерія, танки – то це дає свої результати", – пояснює начальник штабу 425 ОШП.

Крім того, він наголошує, що жодного примусу до бійців, які відмовляються йти в штурми, немає.

"В нас немає військовослужбовців, яких ми насильно тримаємо чи змушуємо щось робити. В нас кожен знає свою роботу, знає свою задачу і її виконує. Якщо людина не може, не хоче, або не здатна це виконати, то ми нікого не тримаємо, ми надаємо їй можливість перевестися до іншої частини", – запевняє начштабу.

При цьому серед військових штурмових підрозділів є значна кількість тих, хто приєднався до ЗСУ з в'язниці або повернувся з СЗЧ (самовільне залишення частини). Командування каже, що на полі бою вони проявляють себе сміливо і показують високу ефективність.

Валентин Манько впевнений, що саме штурмові підрозділи зараз важливі для України, щоб переломити ситуацію на полі бою на свою користь. Стояти в глухій оборони – не варіант, запевняє він.

"А в нас нема жодної операції, яку б ми не виконали", – додає полковник.

bbc.com