Трамп зробить все, щоб не стати «кульгавою качкою»: у нього все ще в запасі 5 способів змінити світ

До середини свого президентського терміну Дональд Трамп зіткнувся з різкою зміною розстановки сил: після бурхливого першого року, відзначеного агресивним перекроюванням світового порядку, другий рік приніс серйозні розчарування. Головним тригером кризи стала затяжна та невдала війна з Іраном, яка підірвала авторитет адміністрації та призвела до нищівної поразки республіканців на проміжних виборах.

Про те, які варіанти залишилися у Трампа в умовах домінування демократів у Конгресі, пише Bloomberg.

Тепер Трамп має керувати країною в умовах протистояння з ворожою більшістю демократів у Конгресі. Тим не менш, прагнення закріпити за собою історичну спадщину змушує Білий дім зосереджуватися на зовнішній політиці. У глави держави залишилося рівно два роки, щоб упоратися з п'ятьма системними викликами, які визначають долю американського лідерства.

«Трамп звик бути в центрі уваги і одержимий бажанням залишити свій слід в історії. Тому він зробить усе, щоб не вславитися “кульгавою качкою”, яку ніхто не сприймає всерйоз. Та й світова обстановка навряд чи дозволить Вашингтону перевести дух: в останні два роки при владі Трампа на нього чекають кризи та виклики, які вимагатимуть чимало уваги та сил» - вважає автор статті у Bloomberg

1. Іранський глухий кут: завершення війни без втрати позицій на Близькому Сході

Війна з Іраном стала найважчою стратегічною помилкою, що порушила свободу судноплавства, виснажила американські арсенали та обвалила рейтинг президента. Тегеран вважає поразку республіканців на виборах своєю перемогою і продовжує атаки в Ормузькій протоці.

Мета Трампа — досягти повного зняття блокади протоки та жорсткого контролю над ядерною програмою Ірану через економічний тиск та контрблокаду.

Якщо Тегеран не поступиться, адміністрація може піти на ризиковані точкові бомбардування заради швидкої перемоги, проте це загрожує розростанням масштабного регіонального конфлікту.

«Президент обіцяв знизити значення Близького Сходу в американській стратегії, але втягнувся у конфлікт, який порушив свободу судноплавства та поглинув значну частину військової потужності США. Війна з Іраном порушила зовнішньополітичні плани Трампа, і без її завершення повернутися до наміченого курсу не вдасться — навіть якщо Іран при цьому пануватиме над Перською затокою» - пише Bloomberg.

2. Українська криза: перегляд курсу та подолання розбіжностей з Конгресом

Другий пріоритет адміністрації – врегулювання конфлікту в Україні. Спроби Білого дому обмежити удари української армії по російським НПЗ та підготовка сумнівних економічних угод із Москвою викликають різке неприйняття у Конгресі та лише зміцнюють впевненість Кремля.

Автори матеріалу наголошують, що більш розумним кроком стане посилення санкційного тиску на РФ (з використанням нових повноважень) та нарощування військової допомоги Києву спільно з Європою, щоб довести безперспективність довгої війни для Москви:

«Розумніший варіант — скористатися повноваженнями щодо введення санкцій, закріпленими у прийнятому у вересні законі, щоб посилити тиск на російську економіку, водночас допомагаючи Україні нарощувати інтенсивність ударів по цілях у російському тилу. Тісніша співпраця з Європою над військовою підтримкою України в результаті може переконати Путіна, що перемога йому не світить, а витрати лише накопичуватимуться».

3. Доктрина Донро та боротьба за вплив у Західній півкулі

Проект зі зміцнення американської переваги у Західній півкулі (« доктрина Донро» ) зіткнувся із серйозними бар'єрами. Незважаючи на силові операції у Венесуелі та перемогу правих сил у низці країн, ландшафт Латинської Америки залишається складним. Перемога Луїса Інасіу Лули да Сілви у Бразилії показала незалежність регіону, а торговельні та дипломатичні суперечки з Канадою та Мексикою створюють загрозу розколу Північної Америки. Крім того, зберігається безвихідь навколо жорсткого тиску на Кубу.

«Доктрина Донро – один із флагманських проектів Трампа. Однак поки залишається відкритим питання, чи вдасться йому згуртувати Західну півкулю або ж президент залишить по собі лише зіпсовані стосунки і кинуті на півдорозі починання» - підкреслює автор статті

4. Стримування Китаю та управління технологічним суперництвом

Відносини з Пекіном залишаються у зоні високої турбулентності. На тлі надмірних промислових потужностей КНР та тиску на Тайвань Вашингтон балансує між дипломатичним діалогом та жорсткими заходами нацбезпеки.

Послаблення обмежень на експорт передових мікросхем (на тлі тісних зв'язків із корпорацією Nvidia) викликало жорстку критику з боку законодавців-демократів та республіканських «яструбів». Ближче до січня 2028 року особливу тривогу викликатиме ризик морської блокади Тайваню з боку Пекіна.

«В умовах ослаблення своїх внутрішньополітичних позицій Трамп неодмінно зацікавиться гучними зустрічами у верхах із Сі . Проте реальні прориви у відносинах не світять, оскільки фундаментальне протистояння двох країн лише посилюється. Трампу доведеться поміркувати, як зміцнити американські позиції — налагодити постачання зброї Тайваню, посилити обмеження на експорт мікросхем і збільшити військові витрати — одночасно продовжуючи діалог із Сі» - впевнені у Bloomberg

5. Гонка за лідерство у сфері штучного інтелекту

Фінальний та багато в чому визначальний виклик – глобальна першість у технологіях штучного інтелекту. Підхід Трампа будується на гаслі максимального прискорення розробок та мінімізації держрегулювання («Буд, дітка, лад»). Пом'якшення експортних обмежень на чіпи знижує технологічний відрив США від Китаю, тоді як усередині країни стрімко зростає невдоволення громадськості та вимоги жорсткого контролю над дата-центрами та безпекою надінтелекту:

«Трамп переконаний: штучний інтелект відкриє нову епоху американської переваги. Однак його стратегія опиниться під загрозою, якщо нові виклики та супутні ризики виявляться раніше, ніж стануть відчутними її переваги».

Наслідки для Вашингтона та миру

У два роки президентства Трампу доведеться діяти в умовах жорстокого пресингу з боку оновленого Конгресу. Демократи мають намір використати механізми розслідувань, бюджетних обмежень та потенційних імпічментів (наприклад, щодо міністра оборони Піта Хегсета ), щоб зв'язати руки виконавчої влади.

Від того, як саме Білий дім упорається із клубком зовнішньополітичних та технологічних криз, залежить глобальний баланс сил:

«Таким чином, наступні два роки покажуть, чи залишить Трамп своєму наступнику ситуацію складну, але керовану, в якій небезпек буде чимало, але й позиції Америки залишаться міцними, — або доведе країну до небезпечного перенапруги та посилить світовий хаос. Після бурхливого десятиліття доба Трампа наближається до завершення. В останньому акті нудьгувати не доведеться»

Зовнішня політика США на роздоріжжі: головні виклики для Білого дому на наступні два роки