У Миколаєві відзначили 220-річчя Володимира Даля та нагородили лауреатів громадської премії

У понеділок, 22 листопада, у день 220-річчя від дня народження Володимира Івановича Даля, у Миколаєві відбулися щорічні XI Далівські читання та церемонія нагородження лауреатів громадської Далівської премії з врученням статуетки «Володимир Даль у Миколаєві» роботи скульптора Дмитра Кореновського за проєктом Зої Шаталової. Захід уже став традиційним і проводиться щороку напередодні річниці від дня народження нашого земляка – відомого лексикографа, письменника і лікаря Володимира Даля, який залишив помітний слід і в історії Миколаєва.

За традицією Далівські читання відкриваються новим віршем про В. Даля, написаним одним із миколаївських поетів. Цього року прозвучав вірш Маргарити Прусової «Жива спадщина», який артистично прочитала її донька – Сіяна Возняк.

Тема XI читань – «Прислів’я та приказки, зібрані В. Далем». Організаторка читань – голова громадської організації «Русич-Миколаїв» і літературної студії «На початку було Слово» Зоя Шаталова – розповіла про внесок Володимира Даля в розвиток російської мови та мовлення, а також про його кропітку працю зі збирання й укладання прислів’їв. Ця робота розпочалася саме в Миколаєві, а до збірника увійшло чимало прислів’їв мешканців півдня України. Виданий у 1862 році збірник налічує понад 30 тисяч одиниць – прислів’їв, приказок, приговорок, пустоговорок, скоромовок або чистомовок, прислів’ївок, прибауток, пустобаїв, загадок і прикмет. Окремою заслугою Даля є те, що саме він уперше систематизував прислів’я за тематичним принципом, а не за абеткою – способом, який він вважав беззмістовним і непридатним.

За публікацію збірника довелося боротися: «учені» заздрісники чіплялися до всього, особливо їх обурювало те, що представників влади показано в невигідному світлі («мовляв, не так виховує народ»), вони відмовлялися розуміти притчевий характер прислів’їв і називали багато з них нісенітницею. Із 1853 року Далю доводилося пояснювати смислове наповнення зібраних прислів’їв, що відобразилося у «Напутньому слові» передмови до збірника. Зоя Шаталова навела приклад одного відомого прислів’я, яке й сьогодні часто вживають, не замислюючись над його походженням.

Так, прислів’я «Не винось сміття з хати» викликало у рецензентів шквал обурення: «Це що – взагалі не прибирати? Де він це взяв? Чому таке можна писати? Чого він навчає?». Тим часом у ньому є і прямий, і переносний зміст. У селі сміття ніколи не вимітали на вулицю: за слідом, рознесеним вітром, недобра людина могла навести лихо. Сміття згрібали в купку біля печі, а коли топили піч – спалювали. Переносний зміст – не винось домашніх негараздів на люди, сварки мають розв’язуватися вдома.

- Так доводилося пояснювати багато прислів’їв і приказок, бо дехто сприймав їх надто буквально, - зазначила організаторка Далівських читань.

Наймолодші учасниці читань – Софія Загоруйко та Сіяна Возняк – продемонстрували знання далівських прислів’їв про працю.

Уже шостий раз під час читань нагороджують лауреатів громадської Далівської премії. Вона має кілька номінацій, названих за прислів’ями, які збирав Даль: «Жити – Богові служити», «Діло майстра боїться», «Не хлібом єдиним», «Сій добро, посипай добром, жни добро, наділяй добром».

Цьогорічні Далівські читання мали ще одну особливість, зумовлену пандемією, коли люди особливо покладаються на лікарів і професія медика набуває виняткового значення. Під час зустрічі було розкрито лікарську грань особистості Даля – хірурга від Бога, який урятував багато людських життів. Цього року вирішили відзначити саме медичних працівників, чия праця нині надзвичайно важлива. Лауреатами громадської Далівської премії стали, як зазначалося під час заходу, наші земні янголи-рятівники – скромні трудівники: Тетяна Іванівна Сай – кардіолог 4-ї міської лікарні, Надія Іванівна Цихоня – завідувачка кардіологічного та тимчасово «ковідного» відділення лікарні № 1, Махаддін Алієв – медбрат лікарні № 1 і студент V курсу медичного факультету ЧНУ ім. Петра Могили, Зера Іззетівна Кальник – медсестра кардіологічного відділення 4-ї міської лікарні.

П’ятою лауреаткою в номінації «Сій добро, наділяй добром» стала Любов Миколаївна Бушина – голова Миколаївської громадської організації інвалідів війни, Збройних сил і учасників бойових дій. Це невисока жінка з великим добрим серцем. Її допомогу ветеранам важко назвати роботою – це покликання, служіння і самовідданість.

- Наші лауреати лікують не лише ліками, а й людським теплом, участю, милосердям і навіть гумором, що відволікає й перемагає. Недарма до революції медсестер називали сестрами милосердя: у медиків, байдужих до пацієнтів, і професійні навички напрочуд низькі – без освячення любов’ю до справи професіоналів не буває, - підсумувала Зоя Шаталова.