В ООН розповіли про катування українців в Росії

Для російської влади катування полонених є звичайною та прийнятною практикою, це робиться з почуттям безкарності.

Про це на 57-й сесії Ради з прав людини заявив очільник Комісії ООН з розслідування щодо України Ерік Мьосе. 

Вони задокументували нові випадки катувань, скоєних російською владою проти цивільних та військовополонених в Росії та на окупованих територіях. Більшість жертв - чоловіки.

"Ми зібрали докази сексуального насильства, яке застосовувалося як катування, переважно до чоловіків-жертв у місцях позбавлення волі, а також зґвалтувань жінок у селах, що перебувають під російським контролем", - сказав Мьосе.

За його словами, катування є широко розповсюдженим явищем та має систематичний характер. Члени комісії вказують на узгодженість практик у всіх місцях позбавлення волі та скоординоване використання персоналу російських служб. Ще однією спільною рисою є повторюване застосування сексуального насильства як форми катувань майже в усіх цих місцях несвободи.

Колишні ув'язнені розповідають, що робітники пенітенціарних установ посилалися на накази про застосування жорстокого поводження. В деяких місцях позбавлення волі російське керівництво вищого рівня наказувало, толерувало або не вживало жодних заходів для його припинення.

"Наприклад, в одному зі слідчих ізоляторів на окупованих територіях України свідок описав прибуття співробітника пенітенціарної служби з Російської Федерації, який представився затриманим, заявивши: "Я всіх зламав і з вами зроблю те ж саме", - йдеться у доповіді.

У багатьох місцях позбавлення волі не надають належну медичну допомогу тим, хто її відчайдушно потребує. В одному з таких закладів у катуванні брали участь навіть тюремні лікарі. Очільник комісії нагадав про вибух в "Оленівці", під час якого загинули українські військовополонені.

"За словами колишніх ув'язнених, десяткам інших військовополонених, які отримали небезпечні для життя поранення, не було надано негайної медичної допомоги. Українські військові лікарі, затримані в колонії, були єдиними, хто намагався надати першу медичну допомогу протягом тієї ночі. Вони розповідали, що допомагали своїм товаришам по службі в темряві і без життєво необхідного медичного обладнання, використовуючи ту невелику кількість матеріалів, що залишилася в їхніх аптечках, і простирадла для перев'язок", - додав він.