Астрономи довели, що елементи життя можуть поширюватися між планетами через удари астероїдів

Команда науковців із університету Джонса Гопкінса дослідила, що деякі мікроорганізми здатні пережити удар астероїда по Марсу й разом з уламками породи вилетіти в космос. Це один із ключових тестів для гіпотези літопанспермії — ідеї про можливість перенесення життя між планетами всередині кам’яних уламків.

У центрі експерименту був екстремофіл Deinococcus radiodurans, відомий своєю стійкістю до радіації та інших жорстких умов. Мікроби розмістили між сталевими пластинами й піддали ударам, що імітували тиск від астероїдного зіткнення. Дослідники перевіряли діапазон від 1,4 до 2,9 гігапаскаля — саме такі навантаження можуть виникати при викиді марсіанських уламків.

Результати виявилися вражаючими: до 95% мікробів вижили за найнижчого тиску, а близько 60% — навіть за 2,4 гігапаскаля. Це значно більше, ніж у попередніх дослідженнях із менш витривалими бактеріями, де рівень виживання становив лише десяті чи соті частки відсотка. Після удару мікроорганізми активували гени відновлення клітин і засвоєння заліза, що свідчить про їхню здатність залишатися життєздатними.

Науковці наголошують: робота не доводить, що життя справді потрапило на Землю з Марса, але посилює аргументи на користь такої можливості. Вона показує, що витривалі мікроби можуть пережити екстремальні навантаження й залишатися активними навіть після удару, який вибиває породу з планети.

Практичне значення дослідження полягає у планетарному захисті. Якщо мікроорганізми здатні витримати такі умови, це підкреслює важливість суворого контролю біологічного забруднення під час місій із повернення зразків. Питання міжпланетного перенесення життя стає не лише теоретичним, а й прикладним для майбутніх космічних програм.