Людство чекало на сигнали з космосу роками - від надчутливих телескопів, міжпланетних місій до радіоспостережних станцій по всій Землі. І раптом сталося неможливе: один із найпередовіших радіотелескопів у світі зафіксував надзвичайно короткий, але неймовірно потужний радіосигнал.
Джерелом виявився супутник NASA, запущений 1964 року. Але є нюанс, він вважався "мертвим" уже понад півстоліття, пише Ecoticias.
Супутник 1964 року, який повернувся з того світу
Цей супутник-привид - Relay 2, запущений у січні 1964 року в рамках експериментальної комунікаційної програми NASA. Однак його термін служби був коротким: він припинив роботу вже 1965 року, а 1967-го був офіційно визнаний неактивним. Відтоді його вважали звичайним космічним сміттям - до недавнього часу...
Майже 60 років потому він знову потрапив у заголовки. Австралійський радіотелескоп ASKAP зафіксував сплеск радіосигналу, настільки потужний, що він у тисячі разів перевершив за інтенсивністю всі інші сигнали в небі. Однак тривалість цього радіосигналу становила всього 30 наносекунд - мільярдні частки секунди.
Занадто коротко для класичного швидких радіоспалахів (FRB), але досить сильно, щоб спантеличити навіть найдосвідченіших астрономів.
"Ми були в захваті, подумавши, що виявили невідомий об'єкт поруч із Землею. Це неймовірно потужні вибухи радіохвиль, які тривають близько мілісекунди. Ми не знаємо, що їх спричиняє, і намагаємося з'ясувати, бо вони кидають виклик відомій фізиці", - розповів Кленсі Джеймс, професор Інституту радіоастрономії Кертінського університету.
Лише після детального аналізу напрямку і розсіювання сигналу астрономи зрозуміли: він прийшов не з далекої галактики, а з орбіти Землі, приблизно на висоті 4500 км. І винуватець - "зомбі-супутник".
Дві гіпотези про причини сигналу
Зрозуміло, перша реакція вчених - розчарування. Але воно швидко змінилося науковим інтересом. Адже як мертвий супутник без живлення і робочих систем зміг випромінити такий потужний і чіткий сигнал через 57 років?
Є дві версії подій. Перша - електростатичний розряд. Супутник із часом накопичив заряд від плазми на земній орбіті. При досягненні критичної маси сталася іскра - і, відповідно, сплеск радіохвиль.
Друга версія - удар мікрометеорита. Крихітна частинка масою в мікрограми, що рухається зі швидкістю понад 70 000 км/год, могла зіткнутися із супутником, створивши хмару плазми, що випустила радіосигнал.
Крім наукової сенсації, ця історія вказує на зростаючу проблему: радіошум від старих супутників і космічного сміття може заважати астрономічним спостереженням. А зі зростанням кількості запусків, особливо у зв'язку з мега-констеляціями типу Starlink, ризик забруднення даних значно зростає.
Повідомляється, що з початку космічної ери понад 20 000 супутників було виведено на орбіту. Половина з них уже не працює, безшумно дрейфуючи навколо планети.
