Реальна розповідь про те, як Іра жила з ідеальним чоловіком. Жила та мучилася

«А ще він у вихідні піднімається раніше за мене і на кухні миє підлогу!»

"Так, - кажу, - це зовсім жах".

До цього Іра мені розповіла, що її Боря веде здоровий спосіб життя, вранці ходить у басейн після того, як відведе доньку до школи. Що він витирає пил та квіти поливає. Що на дачі сам збудував будинок. Що з мамою Іри має прекрасні стосунки, Боря сам нагадує: «Ми обіцяли твоїй мамі в гості поїхати в суботу!»

У нього зовсім немає живота, а є чудовий прес та міцні плечі. Так, ще він чудово готує, Іра вже забула, як робити хоча б яєчню. Посваритися з Борею ніяк не виходить, він завжди говорить рівно, спокійно, на безглузді примхи Іри реагує незворушно.  Були в гостях у старого друга Борі, довкола всі свої, Борі явно тут добре. Іра раптом каже йому: «Я втомилася, хочу поїхати!» А вони приїхали лише годину тому.

Боря викликає таксі, відправляє Іру додому. По дорозі вона вже міркує зловісно: «Ну гаразд, Борочко! Повернешся - влаштую тобі! Навіть не спробував мене зупинити, умовити, одразу збагрив!» Благо донька у бабусі, тепер можна розвернутися.

Приїжджає додому, вся рум'яна, зла, кипуча. Відчиняє двері, нервово гримаючи ключами. І Боря виходить назустріч, усміхається: «Я тебе випередив! Чай будеш?"

І в таких муках Іра живе 10 років.

« Розумієш, він ідеальний! Так неможливо.  Ідемо з ним у кафе 3 дні тому, там офіціантка така, що ну будь-який мужик мимоволі подивився б услід, навіть я подивилася! А він тільки на мене, ще посміхається. Я навіть принюхуюсь до нього, шарю в нього по кишенях — чи немає там якихось доказів. У нього ж на роботі завжди всякі дівки вештаються. І нічого!"

"Так, - відповідаю, - непросто тобі".

Жінці завжди треба мати можливість хоч трохи поскандалити із чоловіком. Образитися і надутися. Сказати з подихом подругам: «Мій зовсім мене дістав уже!» Ідеальний чоловік – це страждання. Це борошно та біль.

І я вирішив Ірі допомогти. Боря мені зовсім близький друг, просто чоловік колишньої колеги. Але ми знайомі, був у гостях у них кілька разів, мило розмовляли з ним про кіно. Я знаю, де Боря працює, він заступник гендиректора у туристичній фірмі. Туди я й прийшов. Нібито мені потрібний тур на Балі.

Бачу Бориса, той радісно мені: "О, ти до нас?"

Коротше кажучи, я розіграв випадковість. Умовив Борю вийти на філіжанку кави. І сунув йому непомітно в кишеню піджака заготівлю. Папірець з номером телефону, підписом «Танечка», оббризканий духами.  Жахливий вчинок, так. Але через день я збирався зателефонувати до Іри, у всьому зізнатися.

Лише за день Іра зателефонувала сама: «І що ти думаєш? Приходить увечері мій, показує папірець із номером якоїсь Танечки, каже, хтось засунув у кишеню».

"Цікаво, - відповідаю, - і що ж ти?"

"Да нічого! Жарт чиїсь дурний. Але знаєш, я б так хотіла, щоб була справжня Танечка. Ну, хоча б разок. Ну щось має бути таке у чоловіка. Інакше жити неможливо!

Нещасна Іра. Більше не знаю, як їй допомогти.  Адже страждати ще роки і роки.