Вчені показали істоту, яка кілька днів може жити без голови

У світі природи існує витривалість, яка межує з науковою фантастикою, і жодна істота не демонструє це краще, ніж звичайний тарган. Ці комахи здатні продовжувати життєдіяльність протягом кількох днів і навіть тижнів після повного відділення голови від тулуба. Це явище, яке для людини означало б миттєву смерть, для таргана є лише початком повільного згасання, причиною якого стає не сама травма, а неможливість споживати їжу та воду. Ключ до такого моторошного «безсмертя» криється у фундаментальних відмінностях між фізіологією ссавців і комах, зокрема у будові їхньої кровоносної, дихальної та нервової систем, пише T4.

На відміну від людей, які гинуть від обезголовлення через масивну крововтрату та різке падіння артеріального тиску, таргани мають незамкнену кровоносну систему з набагато нижчим тиском. Коли голова відділяється, кров не б’є фонтаном, а швидко згортається в місці розриву, утворюючи своєрідну пробку, яка герметизує «шию» і запобігає подальшій втраті рідини. Окрім того, ці істоти не дихають через рот чи ніс, тому мозок не потрібен для контролю процесу надходження кисню. Повітря потрапляє в їхнє тіло через спеціальні отвори — дихальця, розташовані на сегментах черевця, а газообмін відбувається пасивно через систему трахей, що дозволяє організму функціонувати автономно навіть без центрального “керівництва”.

 

Ще однією причиною такої автономності є децентралізована нервова система комах. Якщо людський мозок є незамінним центром керування всім тілом, то у таргана нервові вузли, або ганглії, розподілені по всьому тілу в кожному сегменті. Ці локальні «мозкові центри» здатні самостійно підтримувати базові рефлекси, такі як стояння на лапках, реакція на дотик і навіть прості рухи, тому обезголовлене тіло може продовжувати реагувати на зовнішні подразники. Відомий біохімік і фізіолог Джозеф Кункель з Університету Массачусетса, чиї дослідження часто цитуються в контексті цього феномену, пояснює, що голова таргана більше служить для обробки сенсорної інформації та харчування, ніж для підтримки миттєвого життя. У підсумку, така «зомбі-комаха» помирає не від самої рани, а банально від голоду та зневоднення, оскільки без ротового апарату вона втрачає здатність поповнювати запаси енергії.