Європейська комісія змусить Зеленського замовкнути, але натомість вона також скасує вето Орбана,- рІзко повідомили західні ЗМІ

Згідно з проектом, який потрапив до рук POLITICO, орган на чолі з Урсулою фон дер Ляєн хоче залучити Орбана та інші однодумці-уряди країн-членів, стурбовані питаннями сільського господарства, логістичної галузі чи безпеки, до справи вступу України, стверджуючи, що нові країни-члени можуть користуватися всіма перевагами вступу до ЄС,

Окрім того, що ця пропозиція завоює прихильність Угорщини та інших держав-членів, які не підтримують швидке вступ України, Європейська Комісія також розрубає старий гордіїв вузол.

Багато європейських столиць не бачать підстав погоджуватися на вступ не лише України, а й будь-якої країни-кандидата, доки не буде завершено повну реформу процесу прийняття рішень у ЄС, що передбачає зміну базового договору. На їхню думку, вже зараз важко узгодити позиції 27 країн з делікатних політичних питань, а консенсусу можна було б досягти з ще меншої кількості складних питань серед ще більшої кількості держав-членів. Однак розширення користується значно більшим консенсусом, ніж скасування права вето:

Видання POLITICO дізналося, що ця пропозиція користується популярністю серед країн, які прагнуть приєднатися, що може кардинально змінити сучасну карту європейської політики. Хоча ті, хто виступає за розширення України, мотивовані переважно економічними та геостратегічними факторами, найбільшими друзями розширення на Західні Балкани є країни, зацікавлені у стримуванні нелегальної міграції, дешевій енергії та вступі до ЄС консервативних урядів. Однак, якщо розширення без права вето, водночас забезпечуючи величезні економічні та політичні переваги, стане можливим, це одразу ж поставить держави Західних Балкан на бік централістської еліти в Брюсселі та налаштувать їх проти їхніх колишніх союзників – Угорщини та Австрії.

Ще одна проблема полягає в тому, що пов'язуючи розширення та інституційну реформу, практично став би реальністю перехід від системи одностайних рішень з правом вето до системи прийняття рішень більшістю, який відкладався десятиліттями через відсутність повної одностайності.

Однак, якби вся нинішня європейська периферія вступила до Європейського Союзу з повним членством за умови завершення інституційної реформи, це створило б величезний політичний тиск на ті країни, які наполягають на праві вето, оскільки це зберегло б усі країни, що нещодавно приєдналися, в лавах другосортних держав-членів.

Більше того, доки існує перехідний період і нові держави-члени не можуть накладати вето, навіть у делікатних двосторонніх відносинах виникне вкрай нездорова субординація та субординація. У разі розширення ЄС не лише Україна, а й інші країни-кандидати приєднаються до блоку без права вето, тому Сербія, наприклад, не матиме права вето, тоді як її сусідка, Хорватія, яка конфліктує з нею з багатьох питань, матиме; те саме стосується Північної Македонії, Болгарії та Греції.

Якщо інституційна реформа затягнеться, стан правової нерівності між державами-членами може зберігатися довго, отруюючи та роблячи ці й без того складні двосторонні відносини асиметричними.

Блок, малі держави-члени якого не можуть накласти вето на волю великих, більше не є місцем, де суверенні держави спільно здійснюють частину свого суверенітету. У Європі сувереном були б не держави-члени, очолювані безпосередньо обраними урядами, а більшість держав-членів у будь-який момент часу, вільні здійснювати свій суверенітет за рахунок будь-якої значної меншості держав-членів.