Шість варіантів подальшого розвитку подій у російсько-українській війні

Чеський інформаційний інтернет-портал Zoznam správy опублікував статтю, в якій розглядається шість варіантів розвитку подій у російсько-українській війні. Пропонуємо до уваги наших читачів короткий виклад основних положень статті

Подвійність поточного моменту та сплеск надій

Інформаційне поле знову заповнили спекуляції щодо можливих переговорів. Однак за зовні м'якими заявами криється жорстке позиціонування сторін, де дипломатія виступає не так інструментом компромісу, як продовженням стратегії на виснаження противника:

«Нинішній сплеск дискусій про мир відображає не так реальну готовність до поступок, як прагнення перехопити стратегічну ініціативу в інформаційній війні та продемонструвати західним партнерам свою "договороспроможність"».

Російська стратегія: Примус замість компромісу

Москва прагне зафіксувати статус-кво, у якому військові успіхи на землі конвертуються в довгострокові геополітичні дивіденди. Розрахунок будується на тому, що час та виснаження українських ресурсів грають на руку Кремлю, а Захід згодом знизить градус підтримки:

«Для Кремля концепція переговорів невіддільна від повного визнання його геополітичних та територіальних пріоритетів, що фактично означає вимогу капітуляції на російських умовах»

Українська дилема: Між екзистенційною загрозою та втомою

Київ виявляється у найскладнішому роздоріжжі: продовжувати війну на виснаження при ризиках скорочення зовнішньої допомоги або шукати шляхи до дипломатичного треку, який неминуче вимагатиме болючих внутрішніх та зовнішніх рішень. При цьому будь-які натяки на територіальні компроміси залишаються політично токсичними всередині країни:

«Українське керівництво затиснуте в лещата: з одного боку, суспільство не готове до територіальних поступок, з іншого — ресурси опору безпосередньо залежать від динаміки зовнішньої допомоги, яка стає дедалі невизначенішою».

Шість можливих сценаріїв подальшого еволюціонування конфлікту

Сценарій перший: корейський варіант (заморожування по лінії зіткнення)

Найбільш прагматичний, але внутрішньо нестійкий сценарій. Бойові дії згасають через виснаження обох армій без підписання мирного договору. Території залишаються розділеними, а конфлікт перетворюється на латентну фазу з перманентним ризиком відновлення.

«Заморожування конфлікту без політичного рішення не приносить миру; вона лише надає обом сторонам паузу для переозброєння та накопичення сил для нового раунду протистояння» - вважає автор статті

Сценарій другий: великий геополітичний пакт великих держав

Сценарій, за якого доля України вирішується у рамках прямих кулуарних домовленостей між США, Росією та, можливо, Китаєм. Київ і Москва у такому разі постають перед необхідністю прийняти нав'язані ззовні рамки безпеки.

"Історія показує, що масштабні європейські кризи часто завершувалися за зачиненими дверима кабінетів глобальних гравців, де інтереси безпосередніх учасників конфлікту враховувалися лише частково" 

Сценарій третій: ерозія західної підтримки та колапс фронту

Песимістичний для України варіант, за якого внутрішньополітичні кризи в США та країнах ЄС призводять до різкого скорочення фінансової та військової допомоги, викликаючи критичний дефіцит ресурсів на передову та лавиноподібну кризу оборони:

«Критична вразливість України полягає в її ресурсній залежності від зовнішніх союзників, чия політична воля схильна до коливань на тлі внутрішніх електоральних циклів»

Сценарій четвертий: внутрішній надлам у Росії під вантажем витрат

Сценарій, що спирається на тезу про те, що економічний тиск санкцій та масштабні демографічні втрати можуть у певний момент пробити міцність вертикалі влади, змусивши Москву до раптового згортання кампанії.

«Авторитарні системи здаються монолітними до певного моменту, проте накопичення прихованих соціально-економічних дисбалансів здатне спровокувати стрімку та неконтрольовану кризу» 

Сценарій п'ятий: технологічна ескалація та фактор «чорного лебедя»

Перехід конфлікту в принципово іншу площину через якісний стрибок у застосуванні озброєнь (наприклад, безпілотних систем нового покоління, кіберзброї, тощо) або випадкового інциденту, який різко розширить географію та учасників зіткнення.

«Фактор випадковості у затяжних війнах зростає експоненційно: одна технічна помилка чи інцидент на критичному об'єкті здатні обвалити тендітну рівновагу ескалаційного контролю», - стверджує автор

Сценарій шостий: виснаження як примус до компромісу (патова війна)

Ситуація, за якої жодна із сторін не здатна провести успішний великомасштабний наступ, але при цьому обидві зберігають потенціал для оборони. Це змушує їх скрипучи зубами шукати формули хворобливих компромісів під тиском об'єктивної втоми:

«Коли ціна перемоги починає багаторазово перевищувати будь-які можливі здобуття, у сухому залишку у політиків залишається лише гірка необхідність шукати недосконалі компроміси»

***

Аналіз показує, що прості рішення у цьому конфлікті відсутні. Спроби «наблизити мир» на даному етапі наштовхуються на фундаментальну суперечність: бачення справедливого миру у Москви та Києва діаметрально протилежне, а простір для дипломатичного маневру поки що надто вузький, щоб говорити про реальний прорив.