У Монголії знайшли найбільшу гробницю хунну: що знайшли серед 413 артефактів

У східній Монголії археологи завершили чотирирічне дослідження монументальної гробниці, де близько двох тисяч років тому поховали представника еліти хуннського суспільства. Споруда біля Дуурліг-Нарс стала найбільшою з відомих на сьогоднішній день хуннських гробниць, виявлених в Монголії.

Про підсумки розкопок повідомляє Arkeonews. Дослідники витягли з поховання 413 артефактів, серед яких опинилися скляна посудина, імовірно римського походження, нефритові вироби, пов'язані з китайськими похоронними традиціями, та срібні прикраси, що мають схожість із знахідками на Корейському півострові.

Для спорудження гробниці будівельникам довелося вирити котлован завглибшки близько 14,5 метра. Його зміцнили дев'ятьма шарами кам'яного засипання, а в центральній частині розмістили дерев'яну похоронну камеру з труною. Загальна довжина комплексу разом із вхідним коридором з південного боку сягає приблизно 73 метри.

Серед найцікавіших знахідок — прозора скляна посудина з ручкою. Вчені припускають, що він міг бути виготовлений на території Римської імперії. Однак точне походження предмета поки не встановлено: для цього належить провести хімічний аналіз скла.

У труні також виявили 15 нефритових виробів, покладених на його дно. За формою та призначенням вони нагадують китайські диски «бі», які використовувалися в похоронних обрядах за часів династії Хань. При цьому знайдені предмети відрізняються від традиційних круглих дисків неправильною формою та ретельно опрацьованим декором. Це може свідчити, що хунну запозичували окремі елементи китайських ритуалів, пристосовуючи їх до своїх звичаїв.

Ще один культурний зв'язок дослідники побачили у срібних прикрасах кінської упряжі. Вироби із тонких срібних пластин мають форму гарбуза-горлянки та нагадують предмети із поховань періоду Лелан, знайдених на околицях сучасного Пхеньяну.

Деякі прикраси з Дуурліг-Нарса виконані із застосуванням незвичайної для подібних знахідок техніки: під прозорий шар гірського кришталю поміщали червоні та сині матеріали разом із золотою фольгою. Світло проходило крізь кристал, завдяки чому ставали видні розташовані під ним кольори. Аналогічний прийом виявили і у круглих золотих прикрасах. За оцінкою дослідників, подібний декоративний стиль раніше не зустрічався у вивчених похованнях хунну.

Сукупність артефактів показує, що представники хуннської еліти були знайомі з матеріальною культурою різних регіонів Євразії. Предмети могли потрапляти до Монголії завдяки торгівлі, дипломатичним дарам чи посередництва інших народів. Встановити точні маршрути їхнього поширення поки що не вдалося.

На користь високого становища похованого говорить як багатство знахідок, а й масштаб споруди. Безпосередньо над центральною частиною поховання археологи виявили покритий лаком візок. Подібні предмети могли використовуватись для демонстрації статусу померлого навіть після його смерті.

При цьому вчених здивувала невідповідність між значними розмірами всієї гробниці та порівняно невеликою центральною похоронною камерою. Усередині споруди були дві вкладені одна в одну дерев'яні камери, в яких була розміщена одна труна. Глибина об'єкта становить близько 14,5 метра, тоді як деякі хуннські гробниці в центральній Монголії досягають 22 метрів.

Схожі особливості дослідники помітили і в інших похованнях на цьому цвинтарі. 2019 року тут уже знаходили гробниці з аналогічною архітектурою. Тому вчені вважають, що невелика центральна камера могла бути характерною рисою цілої групи поховань, а не особливістю однієї споруди.

Гробницю датують кінцем І чи ІІ століттям нашої ери. То справді був період серйозних політичних змін у хуннском суспільстві, коли могутність степової держави поступово слабшало. Археологи припускають, що зміни у влаштуванні поховань могли відображати соціальні процеси, що відбувалися на той час. Однак для підтвердження такого зв'язку потрібні додаткові дослідження.

Ким саме була похована у монументальній гробниці людина, поки що невідомо. Для встановлення його особистості археологи відібрали виявлені у саркофазі зуби та фрагменти волосся. Зразки направлять на аналіз ДНК, який повинен допомогти визначити біологічну стать та вік померлого, а також з'ясувати, чи перебував він у спорідненості з людьми із сусідніх поховань.

Хунну, яких часто називають азіатськими гунами, створили велику степову державу з центром біля сучасної Монголії. Починаючи з III століття до нашої ери вони контролювали великі простори Центральної Азії, воювали з китайською імперією Хань, але одночасно підтримували з нею дипломатичні та торговельні відносини.

Оскільки письмових свідчень, залишених самими хунном, збереглося вкрай мало, археологічні знахідки мають особливе значення для вивчення їхньої історії. Поховання дозволяють досліджувати соціальну структуру суспільства, уявлення про потойбічному світі та способи, якими його еліта підкреслювала своє становище.

У розкопках бере участь Національний музей Кореї, який співпрацює із монгольськими археологами вже близько 30 років. Проект у Дуурліг-Нарсі став одним із заключних етапів багаторічної наукової взаємодії двох країн. Майбутні генетичні та матеріалознавчі дослідження можуть дати нові відомості як про поховану людину, так і про походження виявлених у її гробниці предметів.

Нагадаємо, археологи знайшли в Єгипті стародавню гробницю з унікальними розписами