Армійський спецназ США вже готується до війни з Росією

Минулого літа армійські “зелені берети” США налагодили співпрацю з європейськими підрозділами спеціального призначення у рамках підготовки до конфлікту з Росією.

У ході навчань у США та Європі армійські сили спеціального призначення США працювали з польськими та британськими колегами.

Відпрацювання повітряної мобільності та прямих дій

У ході навчань у Польщі основна увага приділялася техніці повітряної мобільності, у тому числі закидання та викидання з гелікоптерів CH-47 Chinook. Метою спільних навчань було підвищення оперативної сумісності та інтеграція бойових можливостей сил спеціальних операцій США та НАТО та підрозділів звичайної армійської авіації.

Під час одного з навчальних заходів армійський CH-47 підлетів та підняв у повітря тактичну машину спеціального призначення. У ході іншого навчального заходу вертоліт CH-47 торкнувся поверхні води на озері, дозволивши американським та польським спецназівцям безпечно стрибнути у воду та розпочати імітацію поразки цілі. Після цього CH-47 виконав ще один низький захід, дозволивши спецназівцям безпечно залишити місце операції.

Повітряна мобільність - ключ до ефективних спеціальних операцій. Хоча збройні сили США мають для цього спеціальний підрозділ гвинтокрилої авіації — 160-й армійський авіаційний полк спеціального призначення «Нічні мисливці» — оперативна ситуація нерідко вимагає, щоб перекиданням спецназу займалися гелікоптерні підрозділи звичайної армії, ВПС, морської піхоти і навіть ВМС. Навчальні заходи на кшталт цих надають звичайним екіпажам чудову можливість ознайомитися із суворістю завдань спеціального призначення.

Безпосередньо перед цим у ході окремого навчального заходу польські та британські спецназівці відвідали штаб-квартиру 10-ї групи спеціального призначення у штаті Колорадо та працювали разом протягом трьох тижнів. Кульмінацією підготовки стали завершальні масштабні навчання прямої дії, в ході яких кілька різних груп об'єдналися на території полігону для захоплення або знищення ймовірної важливої цілі та проведення розвідки на особливо важливих об'єктах для отримання оперативної інформації.

Ці вчення нагадували операції, які сили спеціального призначення США проводили в Іраку, Сирії та Афганістані, проте ці дії застосовні й у конфлікті з супротивником порівнянної сили.

Польським підрозділам спеціального призначення вже доводилося працювати і боротися пліч-о-пліч з американськими колегами. Так, польські водолази з групи “Грім” брали участь у вторгненні до Іраку 2003 року, знищивши іракську нафтову вежу в Перській затоці. Польські спецназівці також діяли в Афганістані, борючись із бойовиками "Талібану" та "Аль-Каїди".

10-та група спецназу

Навчаннями керувала 10 група спеціального призначення, зосереджена на європейському континенті. Вона була створена у 1952 році і стала першим підрозділом "зелених беретів".

Армійські спецназівці спеціалізуються на нетрадиційних операціях та внутрішній обороні за кордоном.

Далекоглядні армійські офіцери розуміли, що у разі війни з Радянським Союзом російська армія, напевно, захопить велику частину Західної Європи, перш ніж її вдасться зупинити. Такий сценарій дав би невеликій групі спецназівців можливість залишитися в тилу радянських військ або проникнути крізь лінію зіткнення і розгорнути партизанську кампанію, нападаючи на лінії постачання та важливі військові об'єкти. "Зеленим беретам" навіть приділялася унікальна ядерна роль.

Американські військові розробили портативну ядерну бомбу - спеціальний ядерний фугас MK54 (SADM), яка вміщалася у рюкзаку. Передбачалося, що кілька спеціально відібраних груп спецназівців – так звані підрозділи “Зеленого світла” – розгорнуться у тилу радянських військ та підірвуть свої ядерні рюкзаки.

І ось понад 30 років після закінчення холодної війни 10-та група спеціального призначення знову готується до конфлікту з Росією.

Ставрос Атламазоглу — досвідчений військовий журналіст, знавець спеціальних операцій та ветеран грецької армії (служив у 575-му батальйоні морської піхоти та штабі армії). Має ступінь бакалавра Університету Джонса Хопкінса та ступінь магістра Школи передових міжнародних досліджень імені Джонса Хопкінса. Публікувався в Business Insider, Sandboxx та SOFREP

The National Interest , США